Перунів цвіт
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Перунів цвіт». Краткое содержание книги:
Втекти із Землеграда вдається одному лише Годвіну. Його завдання — знайти квітку папороті, яка подарує шанс здолати Велеса, звільнити рідних і запобігти масштабній війні. Але часу обмаль, Перунів цвіт нікому з нині живих зірвати не вдавалось, а від нових друзів Годвіна — бездомного домовика, відьми-початківця й нерозторопної мавки — більше проблем, аніж користі.
— У мене мають бути якісь ліки, — Годвін висипав речі зі своєї торбинки на землю й почав їх перебирати. — Ось, дивися: подрібнений гранат зупиняє кров, аметист нейтралізує отруту.
Дракон притрусив рану подрібненим гранатом. Зачекавши кілька хвилин, поглянув на плече домовика.
— Не зупиняється! — засмучено зауважив Годвін. — Ану, якщо прикласти цей?
Аметистовий порошок також не допоміг. Кров так і юшила з рани, а шкіра Данила у світлі чарівної квітки набувала дивного жовто-зеленого кольору.
— Нічого не вдію. Треба якомога швидше донести Даню до Землеграда. Там йому допоможуть.
— Він житиме? — стурбовано запитала Калина. — Так багато крові!..
Годвін мовчки спустився до ріки напитися. Хто знає, чи житиме Даня? У цьому Верхньому світі все так незбагненно складно!.. Коли дракон повернувся, Калина тримала у правій руці невеличкі щипці для догляду за драконячими кігтями, у лівій — відрізане зелене волосся.
— Навіщо ти це зробила?! — здивувався Годвін.
— Русалка сказала мені, що у волоссі вся життєва сила. Вона запевняла, що волосся міцніше за всяку мотузку, а волосся русалок навіть лікує рани.
— Це для тебе безпечно?
Калина сумно посміхнулася.
— Я буду вічно з лісом…
— Ну, як знаєш, — буркнув Годвін, із жалем поглянувши на короткі смарагдові пасма мавки. — Допоможи Данилі залізти на мене!
Калина перев’язала плече домовика й насилу затягла його на спину дракона, потім сама вмостилася між крилами. Годвін піднявся в повітря, міцно стискаючи в лапі квітку папороті. Через якийсь час дракон побачив на галявині блискучий люк, а поряд із ним — Августа.
— Калино, повертаюся додому! — схвильовано мовив він. — Що на мене чекає?!
Вирішальний бій
Годвін спустився на галявину й підбіг до дядька.
— Усе добре?
— Нормально, — сказав Август. — Нічого не змінилося тут. Окрім, хіба що, цього дивного відчуття…
— Якого? — запитав Годвін, але у відповіді не було потреби: безпідставне хвилювання позбавляло сил і всякого бажання жити. — Дядьку, Велес збирає армію драконів, аби напасти на Верхній світ. Але схоже, що вони ще не готові: у разі нападу їх на людей ми б неодмінно про все дізналися. Наш обов’язок — звільнити родину й Добромисла з в’язниці, якщо вони ще живі, і вигнати Велеса із Землеграда.
— Як ти собі це уявляєш?! — скипів Август. — Удвох проти всього Землеграда й міфічного чудовиська?!
— Я зірвав квітку папороті.
— То ти бачиш майбутнє?
— Ні.
— А те, що під землею?
— Ні, але я й не намагався!
Годвін змусив себе дивитися просто на палаючі пелюстки, а потім перевів погляд на землю. На мить йому здалося, що він осліп. Було темно, але із суцільного мороку раптом виринули чотири фігури драконів у печері із прозорими стінами.
— Я бачу! — зрадів дракон. — Бачу варту під люком! Їх четверо — більше, ніж зазвичай. Певно, моя втеча спонукала їх стерегти вихід ретельніше. От що! — Годвін поглянув на друзів, а потім на дядька. — Ми відкриємо обережно люк — це треба зробити якомога тихіше — а потім, поки варта не оговталась, я й ти, Августе, щосили дихнемо вогнем у печеру. Цього замало, аби зашкодити вартовим, але досить, щоб злякати їх і змусити звільнити майданчик. Коли ми приземлимось, я осліплю їх квіткою. Потім ми прорвемося на майдан.
— А потім?
— Як вийде.
— А що робити нам? — запитала Калина.
— Вам — міцно триматися й бути хоробрими. Усе. Успіху.
Годвін спробував відкрити люк, але не зміг.
— Не виходить! — розгубився дракон. — Спробуй ти, дядечку!
Август щосили потягнув металевий диск на себе. Дракон поламав усі кігті, проте так і не зрушив люк із місця.
— Хоч зубами гризи! — відсапувався Август. — Там, напевно, хитрий новий замок!
— О! — пригадав Годвін. — Ольга казала, що квітка відкриє будь-які двері!
Дракон обережно приклав Перунів цвіт до металевого диска, щось під землею клацнуло, і люк відкрився.
— Вдалося! Августе, давай до мене!
Дядько підповз до люка, встромив голову в отвір і прислухався. Годвін також зазирнув у шахту. Вартові не зважали на люк.
— Якщо я стану князем, не дозволю таким тюхтіям охороняти своє місто! — обурився Годвін. — Давай на три. Один, два, три!
Дракони набрали повні легені повітря й разом видихнули дим та вогонь. Вартові закричали, підхопилися й кинулися врозтіч. Годвін, а за ним і Август, притримуючись лапами за стіну, спустились униз. Вартові нажахано притискалися до стін печери.