Перунів цвіт
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Перунів цвіт». Краткое содержание книги:
Втекти із Землеграда вдається одному лише Годвіну. Його завдання — знайти квітку папороті, яка подарує шанс здолати Велеса, звільнити рідних і запобігти масштабній війні. Але часу обмаль, Перунів цвіт нікому з нині живих зірвати не вдавалось, а від нових друзів Годвіна — бездомного домовика, відьми-початківця й нерозторопної мавки — більше проблем, аніж користі.
Добромисл із Годвіном спустилися на другий ярус і відчинили двері Годвіновими ключами.
Дядько й дядина, похитуючись, вийшли з музею.
— Годвіне? Добромисле?
Годвін обійняв Сайреса й Урсулу.
— Вам зле? — захвилювався він, коли рідні не відповіли на привітання.
Урсула сіла, а Сайрес прихилився до стіни.
— Нас не годували й не давали пити, — прохрипів Сайрес. — А ще це жахливе денне світло… Аж у голові паморочиться…
— А я звик нагорі, — похвалився Годвін. — Давайте потихеньку звідси вибиратися! На майдані дядько Август утримує Кіра. Йому треба допомогти.
— Август? — байдужим тоном перепитав Сайрес. — Я, певно, сплю…
Дракони вийшли з Академії й заклякли від переляку: довкола було повно вояків, а перед виходом звивалося величезне тіло Велеса. Велес заревів, розсипаючи іскри, навис над Годвіном, подібно до вогняного смерчу.
Калина пискнула й затисла рота руками.
— Маааатінко рідна! — видихнув Данило. — Кінець нам!
Годвін встигнув скинути домовика й мавку зі спини, перш ніж незбагненно велика паща насунулася на нього. Сяйнуло злюще червоне око, клацнули здоровезні зуби, й Годвіна обдало сірчаним духом. Нестерпна спека випалювала очі, шпигала рот і ніс. Ніби здалеку, Годвін чув, як ревли дракони, як волали безпомічно його маленькі налякані друзі.
«Я в його пащі! Я в його пащі!» — метушилась у Годвіновій голові одна-єдина думка.
Обпеченими лапами Годвін розірвав торбинку. Палаюча квітка впала просто на вогняний Велесів язик. Чудовисько підкинулося, затрусило головою. Гігантський змій спробував виплюнути ненависний світоч, але Годвін вчепився кігтями в його піднебіння й не давав ворогу розкрити пащу. Велес заревів від болю й відчаю і раптом вибухнув. Годвіна відкинуло на стіну. Печери трусились і гули, зі стелі падало каміння. Уламок зачепив Годвіна, і дракон утратив свідомість…
Зустріч
…Щось лоскотало морду. Годвін чхнув і відкрив очі. Калина, уся в попелі, відсахнулася від дракона.
— Я просто тебе погладила, — ображено сказала вона, витираючи замурзане обличчя.
— Вибач, — підвівся Годвін. — Я ненавмисно.
— Ти як? — занепокоєно запитав Данило.
Годвін поглянув довкола. Невеличка площа перед Академією була всипана камінням. Дракони, зойкаючи й зітхаючи, вилазили з-під завалів.
— Жахливо! — прошепотів Годвін.
— Що болить? Голова? — обійняла Годвінову морду Калина.
— Та я не про те, — звільнився з її обіймів Годвін. — Поглянь, що діється!..
— Так, це було!.. — не зміг висловити захвату Данило й замахав руками. — Ніколи в житті нічого такого не бачив! Він тебе проковтнув, і тут — бабах!!! Усе руйнується, всі тікають, я кричу! Аж вуха заклало! — поскаржився домовик.
— То Велес загинув?
— Здається, — сказав Добромисл. Він обдивився Годвіна, скрушно захитав головою. — Ти весь в опіках! Тобі треба лікуватися!
— У жодному разі! — запротестував Годвін. — Вибух міг пошкодити інші печери! Можливо, і північні відгалуження. Я повинен знайти батьків!
— Стій, там небезпечно! — ухопив його за лапу Добромисл.
Годвін вирвався й пішов геть.
— Не йди, Годвіне! — крикнула йому навздогін Калина. — Мені недобре!
Годвін озирнувся. Мавка сперлася на Данила й важко дихала. Вона була надзвичайно блідою, а коротке брудне волосся стало світло-жовтим.
— Вибач! — відвернувся і продовжив шлях Годвін.
— Зачекай, я з тобою! — Добромисл уперто видирався на купи каміння й кумедно стрибав з уламка на уламок, наздоганяючи учня…
…Підіймаючись усе вгору і вгору, Годвін нарешті досягнув Північних печер — похмурого місця з наспіх виритими ходами, де не було жодного факела. Від давніх-давен Північні печери слугували в’язницею, але більшість часу, завдяки природженій добропорядності землеградців, ув’язнених тут не було.
За допомогою квітки Годвін відчинив двері в’язниці й увійшов до великої печери. Із неї брали початок три однакові коридори.
— О, я навіть не знаю, де вони можуть бути! — розгубився Добромисл.
— Зараз побачимо, — Годвін напружив зір, і все довкола нього дивним чином змінилося, набуваючи неприродної прозорості. Він дивився крізь стіни, ніби вони були вилиті зі скла, і виразно бачив найменші предмети на величезній відстані. Наприкінці правого коридору була невелика камера, у якій тіснилися Гордій і Клотильда, а поряд із ними, у крихітній печері, лежали, відвернувшись один від одного, Уна й Улас.