Перунів цвіт

Княжич зупинився перед Золотим Деревом. На мармуровому постаменті височіло фамільне древо Годвіна. Там, де починався стовбур, значилося ім’я засновника Землеграда і князівського роду — Сварога. Казали, ніби Сварог прийшов з півночі й вирив ось цю величезну печеру, під бурштиновим склепінням якої губилися віти Золотого Дерева. Звісно, Годвін уже був великим і не вірив у казочки про те, що після смерті Сварог перетворився на гігантський зливок золота, який і понині прагнуть знайти всі добувачі металів, або що Сварогу вдалося укласти договір із людськими князями, і що він на власні очі бачив Велеса-Змія. Від могутнього стовбура відходили дві міцні гілки, підписані іменами Свенельд і Тудор. Свенельд був пращуром Годвіна, а Тудор — Мстислава, який закинув сьогодні княжичу, буцімто Свенельдова родинна гілка занепала, а всі князі з цього роду були сміховинними дурнями. Годвін із надією поглянув угору, де у світлі смолоскипів сяяли смарагдові яблука з іменами Свенельдових нащадків. Невже вони насправді дурні і сміховинні — його найближчі можновладні родичі? Узяти хоча б прапрадіда Геліодора — видатного алхіміка, автора 20-титомної енциклопедії «Хімічні особливості речовин». За цією енциклопедією зараз навчаються в Академії. От тільки злі язики плещуть, що ревнивий Геліодор заховав красуню-дружину Рогніду в якомусь колодязі, а потім забув, у якому саме, і до кінця життя був у жалобі. Казали, що видатний алхімік загинув під час невдалого експерименту з вибухівкою, але Годвін схилявся до думки, що славетний пращур винайшов філософський камінь і зараз переховується у найвіддаленіших печерах Землеграда. Коли Годвін був малим, він разом із дядьком Августом, поетом і шанувальником Гомера, намагався відшукати схованку Геліодора, але потім дядько закохався в русалку, виказав їй таємницю перетворення металів, і безжальне боярське віче вигнало нещасного Августа із Землеграда, а батько переконав Годвіна, що всі його пошуки марні. Прадіда Феофана та прабабку Милушу княжич майже не пам’ятав. Невдовзі після того, як Годвін вилупився з яйця, подружжя вирушило на Схід у надії зав’язати дружні стосунки з китайськими драконами й заснувати нову колонію. До цього часу про них нічого не було відомо. Кого Годвін і любив, так це діда Никифора. Він був добрим князем і невтомним трудівником. На трьохсотому році життя Никифор вирішив помандрувати Руссю, і був вбитий невідомим недолугим богатирем на дорозі під Новгородом. Його брат Стоян правив лише два місяці: упившись ртуті, він наказав челяді будувати гнізда на березах, і змучені смерди змушені були утвердити на князівство Гордія, батька Годвіна. Тепер князівством таємно марив сам неповнолітній Годвін.

Княжич задумався. Звісно, всі його родичі вельми своєрідні, але жодного з них він не назвав би дурним. Натомість нащадки Тудора — тупоголові й нахабні, ласі до дешевої слави. Тільки батько Мстислава — воєвода Кір — хитрий і розважливий, ніби змія, може становити для князя серйозну загрозу. Але про це Годвін намагався не думати.