Перунів цвіт
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Перунів цвіт». Краткое содержание книги:
Втекти із Землеграда вдається одному лише Годвіну. Його завдання — знайти квітку папороті, яка подарує шанс здолати Велеса, звільнити рідних і запобігти масштабній війні. Але часу обмаль, Перунів цвіт нікому з нині живих зірвати не вдавалось, а від нових друзів Годвіна — бездомного домовика, відьми-початківця й нерозторопної мавки — більше проблем, аніж користі.
— Але ж там, напевне, всілякі захисні закляття? — припустила Ольга.
— Ні, жодних заклять. Тільки вартовий.
— Вартовий? Я так і знав! — зітхнув Данило.
— А хто він? Який він?
— Ви домовитеся! — відмахнувся млинар і запросив гостей до столу.
Наївшись, мандрівники мовчки вийшли з хати й поспішили до воріт.
— Бач, які швидкі! — встав на воротях млинар. — Щоб вийти, треба відгадати загадку.
— Знову?!
— Так, знову! Минулого разу відповідь була сенсом вашого минулого, а цього разу — перепусткою в майбутнє.
— А якщо не відгадаємо? — переймався Данило.
— Залишитеся назавжди на млині працювати! — весело відповів млинар, але в Годвіна похолонуло у грудях: дракон навіть не сумнівався — так воно й буде, а вони нічого не зможуть вдіяти.
— Драконе, відгадуй! — нагадав про себе млинар. —
— Казати все так, як є — це чесність, — розмірковував Годвін.
— Впорався, драконе! — млинар випустив Годвіна на вулицю і продовжив: — Мавко! Загадка для тебе.
Калина розгублено озирнулася довкола й опустила очі.
Годвіну від страху перехопило подих. Його друзі можуть залишитися на цьому подвір’ї, а він — стомлений, нещасний, самотній — вирушить за тією шапкою?! Навіщо вона йому, коли поряд не буде дівчат і Дані?!
— Я не знаю, — сказала Калина, і на Годвіна війнуло холодом. — У лісі все інакше…
— Що ж, залишишся зі мною, — спокійно мовив млинар.
— А викуп візьмеш? — Годвін витягнув із торбочки, прив’язаної до пояса, свій камінь-відзнаку. — Справжній нефрит!
Млинар хижо зиркнув на камінь, потім — на мавку.
— Звісно, дівчинка слабка, — сумнівався чоловік. — Але ж вона працюватиме вічно!..
— Візьми камінь, прошу тебе! — простягнув нефрит чаклуну Годвін. — Це для тебе вона — ніхто, а для нас — друг!
Калина вдячно посміхнулася.
— Добре, — погодився млинар. Він забрав камінь і виштовхнув Калину назовні. — Відгадка — милосердя. Цілковита безпосередність: вона милосердна, але сама про це не знає. Деякі люди вчаться милосердю ціле життя. Або опираються йому. Що робитимеш, драконе, коли ще хтось не вгадає?
— Вони просто зобов’язані відгадати!..
— Це ми перевіримо зараз. Ольго, твоя черга.
— Вірно! — вигукнула Ольга і проскочила повз млинаря.
Данило сумно дививсь їй услід.
— Давай уже мені скоріше! — переминався з ноги на ногу домовик.
— Ну я так і знав, — поморщився Данило, — що в мене буде складніша загадка, ніж в Ольги!
— То ти знаєш відповідь?
— Це те, чого тобі найбільше бракує, Даня! — закинула йому відьма.
— Не підказувати! — прикрикнув млинар на дівчину. — Кажи вже швидше, Данило!
Домовик почервонів і стиснув кулаки.
— Хоробрість, правда?
Млинар відійшов убік, надаючи Данилі дорогу. Домовик приєднався до друзів і витер спітніле обличчя.
— Шкода, що ніхто з вас не залишився, — щиро засмутився млинар. — Ольго, ти пам’ятаєш?
Мандрівники здивовано поглянули на відьму.
— Я пам’ятаю, — відповіла дівчина й відвела очі. — Не хвилюйтеся, це щодо лікування Авеніра. Дурниці!
— Хай і так! — Годвін посміхнувся першій зірці, яка спалахнула просто над мандрівниками.