Перунів цвіт
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Перунів цвіт». Краткое содержание книги:
Втекти із Землеграда вдається одному лише Годвіну. Його завдання — знайти квітку папороті, яка подарує шанс здолати Велеса, звільнити рідних і запобігти масштабній війні. Але часу обмаль, Перунів цвіт нікому з нині живих зірвати не вдавалось, а від нових друзів Годвіна — бездомного домовика, відьми-початківця й нерозторопної мавки — більше проблем, аніж користі.
— Млин, кажеш? — оживився Данило. — Це те, що треба! Усі млинарі знаються з нечистою силою, бо млин завжди закладають на живу душу!
— Він правду каже? — звернувся до Ольги Годвін.
— Хто зна? — розвела руками відьма. — Кажуть різне…
— А далеко млин?
— Та ні. Від хутора вгору та вгору вздовж річки, — пояснив Авенір.
— Треба спробувати. Ми нічого не втрачаємо. До світанку встигнемо? — запитав у юнака Годвін.
— Якщо вийдемо просто зараз. Але я не можу…
— Нічого! Даню, поклади Авеніра мені на спину, — сказав дракон.
Домовик невдоволено хмикнув.
— Будь ласка! — підштовхнув його плечем Годвін.
Данило з посмішкою виконав прохання. Годвін застогнав, опустив роздерте крило, але під стривоженим поглядом Калини опам’ятався і змусив себе бадьоро рушити з місця.
— Важка ніч ще не закінчилася, — мовила Ольга. Вона посадила кішку на плече, взяла Калину за руку. — Що ж, щасти нам!
Млинар
Мандрівка до млина видалася довгою. Ледве пересуваючи лапи, Годвін крокував уздовж ріки, аж поки серед розлогих верб не з’явилося колесо водяного млина. Спокійний шум води заколисував, і дракону здалося, що зараз він засне на ходу.
— Ну нарешті! — стомлено видихнув Данило. — Він злий?
Ніхто не відповів. Товариші неквапливо підійшли до воріт. Домовик постукав.
На подвір’ї здійнявся гамір, грюкнув засув. Ворота відчинилися.
— Чого вам? — позіхнув чорновусий, червононосий млинар.
— Добрий день. Ми у справі. А можна зайти? — долаючи втому, спробував бути ввічливим Годвін.
— А я не знаю, — підморгнув чоловік. — Треба спробувати.
— Та треба, — погодився Данило і зробив крок уперед.
— Гей, хлопче, постривай-но! — зупинив його жилавою рукою млинар. — Я так просто не впущу. Треба відгадати загадку.
— Загадку? — стривожився Данило.
— Так. По одній кожному.
— Ми дві ночі не спали, день не їли й постійно знаходимося на ногах, — сердито мовив Годвін. — У нас немає ані часу, ані сил на твої примхи.
— А язиком плескати час і сили є? — посміхнувся млинар. — Як хочете! — і спробував зачинити двері.
— Стій! — ухопився за ручку Данило. — Ми спробуємо!
— Добре. Тобі загадаю першому, — млинар тицьнув у домовика пальцем. — Простеньку, не бійся.
— А я й не боюся!
Млинар поблажливо посміхнувся і промовив:
— Дім! — радо скрикнув Даня.
— Наступний! — млинар підманив Калину жестом. —
— Ліс, — очі мавки засвітилися тихим щастям.
— Ну, тепер ти, драконе. Ти здогадаєшся! — пообіцяв млинар. —
— Золото, — полегшено промовив Годвін.
— А відьмочці трошки складніша загадка буде. Ти ж упораєшся?
Ольга знизала плечима.