«Аристократ» із Вапнярки
- Автор: Чорногуз Олег Федорович
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - ««Аристократ» із Вапнярки». Краткое содержание книги:
— Піднімайтесь вище, моряки цього не люблять,— порадив Сідалковський, беручи Грака за лікоть.— А ви мені чимось подобаєтесь. Є у вас якась чисто людська покірність і прив'язаність, Грак.— Сідалковський подав п'ятнадцять копійок контролерові.— Ні квиточків, ні здачі не приймаємо. Папір на пляжі розкидати заборонено, а дрібні, як правило, губляться в піску для майбутніх нумізматів.
— Багато говорите,— сказала тітка-контролер і тицьнула Сідалковському здачу й два квитки.
Стояли на палубі мовчки. Спершись на поруччя, знічев'я дивилися, як катер повільно, але вагомо врізається в хвилі, розтинає їх навпіл. Обабіч носа легенько буруниться вода, тривожачи зеленаво-блакитну імлу. Сідалковський на мить забувся і уявив себе, певне, десь аж на екваторі. Пекло таки справді нестерпно. Грак відійшов у тінь.
— Ми ще будемо на капітанському містку! — гукнув Сідалковський.
Грак не реагував. Він, прийнявши наполеонівську позу, гордо стояв на палубі з піднятим комірцем свого крапленого піджачка з двобортною жилеткою і дивився у напрямку Франції. Величезна кепка, що трималась на його гладіолусних вухах, надавала йому вигляду циркача, який щойно закінчив виставу і, забувши зняти величезні черевики й кепку, кинувся на палубу катера, а тепер, коли той відчалив, згадав, що не переодягнувся. Такого костюма тут більше ніхто не мав. Усі були одягнені в шорти й теніски. Дехто розгулював у неймовірно яскравих купальниках, наче на виставці, демонструючи красу одягу й поз. Якийсь дженджик ходив у сорочці, обшлаги якої застромив у плавки, поруч з чорними окулярами і пачкою сигарет. На голові у нього гордо сиділо солом'яне сомбреро місцевого виробництва з войовниче загнутими догори крисами. Він хазяйським поглядом дивився на густо перенаселений пляж, де ліниво й розморено, як морські котики, лежали пляжники, показуючи свої достоїнства сонцю і людям.
Раптом катер закашлявся і затих. Біляві баранчики на голубих хвилях щезли, і суденце плавно почало наближатися до пристані, обвішаної старими гумовими шинами, ніби своєрідними сережками. Дівчина з червоними, попеченими, плечима й облупленим під сонцем носом, у тільняшці взялася за канат, розмахнулася і запустила канат, як ласо, на тупий металевий кнехт.
— Віддать швартові! — гукнув якийсь молодик і розсміявся.
Сідалковському все це нагадувало дитячу гру в капітанів.
— Ви ступили на вогненну землю, Грак,— зауважив він, знімаючи черевики і шкарпетки.
Пісок був такий, ніби його бог Саваоф підігрівав на сковорідці, а тоді взяв і розсипав по Довбичці. Босоніж іти несила. Сідалковський взувся знову і порадив те ж саме зробити Гракові, як приятелю і другові. Побрели в тінь. Грак, як і раніше, виділяв корисну для нього рідину у вигляді поту і мовчав.
— Слухайте, закрутіть краники, а то через хвилину ви вознесетеся до небес,— порадив Сідалковський, скидаючи штани.— А я такої розлуки без сліз не витримаю. І Чудловський про вас подумає дуже погано. Скаже, псякрев, від доньки відмовився.
Лягли під верболозами. Грак скинув піджачок, жилетку, а тоді люто почав висмикувати з штанів сорочку.
— Ви не так роздягаєтесь, Грак. Вас і цього треба вчити, що то домашнє виховання... Ні, ви мене розчаровуєте.
— А тебе, Сідалковський, гувернантка виховувала?
— Я за допомогою самовчителя виховувався, де, до речі, сказано, що перед тим, як скинути штани, треба розпустити пояс і тільки після цього спокійно знімати. Чуєте, Грак, спочатку спокійно знімайте труси, а тоді вже піднімайте сорочку на здоров'я.
Сідалковський красувався у своїх плавках. Вони в нього й справді були гарні і такі ж рідкісні, як двобортна жилетка Грака.
Роздягнувся нарешті й Грак. Ноги, як завжди, поставив нарізно і, взявшись у боки, полегшено зітхнув. Сідалковський глянув на нього.
— Наочне приладдя для студентів медиків. Чудесний екземпляр. По такій фігурі можна складати іспити з анатомії і не проситися в академвідпустку,— Сідалковський посміхався.
— Чого смієшся? — запитав Грак.
— У вас прекрасна фігура, Грак. Вам про це ніхто не казав? Даремно від вас Філарет Карлович відмовився. Жаль, що ви не показалися перед ним у такому натуральному вигляді. Скажіть,— зробив цілком серйозний вигляд Сідалковський,— ви не пробували показувати себе в медінституті? Мені здається, якщо ви збережете свої фізичні дані до старості, який-небудь Оксфордський університет уже сьогодні міг би з вами укласти контракт на чималеньку суму і придбати вас у майбутньому. Правда, вже у неживому вигляді. Якими, цікаво, ви брали б: фунтами стерлінгів чи нашими радянськими карбованцями?..