Метаморфози

300] Про страхітливе співаю тепер. Відійдіть якнайдалі, 301] Дочки й батьки! А якщо вам приємною видасться пісня, 302] Не довіряйте в цій пісні мені, у цей злочин не вірте. 303] Хто з вас повірить—таки, хай повірить і в кару за злочин. 304] Та, якщо сталось таке, й не пішла проти цього природа,— 305] Рад я за наш ісмарійський народ, за цю сторону світу, 306] Рад за цей край, що далеко лежить од земель, де зродився 307] Цей ще не чуваний гріх. Нехай будуть амомом багаті, 308] Славні корицею й костом, нехай із дерев там спливає 309] Ладан; хай інші чудові рослини виводить Панхайя,— 310] Вивела мірру, проте! Й вона дорого їй обійшлася! 311] Навіть Ерот запевняв, що не він тобі, Мірро, стрілою 312] Серце прошив: до такого гріха його жар непричетний. 313] В тебе стігійський вогонь і отруту Ехідни вдихнула 314] З трьох божевільних одна: хоч ненависть до батька — це злочин, 315] Більший злочин, однак,— це кохання твоє. Звідусюди 316] Вибрані прагнуть тебе женихи. Всього Сходу юнацтво [179] 317] Рветься до ложа весільного. Між усіма ними, Мірро, 318] Вибери мужа собі. Вибирала, на жаль, не між ними. 319] Хоче спокусі сама, розуміючи блуд свій, опертись: 320] «Що це зі мною? Куди пориваюсь я? — мовить до себе,— 321] Згляньтесь, боги, справедливосте, батьківське право священне,— 322] Впасти в той гріх не дозвольте мені, хай не скоїться злочин! 323] Тільки чи злочин це справді? З такою любов'ю віддавна 324] Миряться кровні зв'язки. Без розбору ж єднатися звикло 325] Все, що живе на землі: за ганьбу не вважає телиця 326] Батька на спині нести; жеребцеві дочка віддається, 327] Тих, що їх сам породив, запліднює цап; так і птахи 328] Плід свій від того несуть, чиє сім'я дало їм початок. 329] Добре живеться таким! Ланцюгами злобливих законів 330] Люди себе ж оплели; що природа сприймає спокійно,— 331] Заздрісне право ганьбить. Але, кажуть, такі є племена, 332] Де собі вільно єднаються батько з дочкою, а мати — 333] З сином — немовби подвоюють шану й любов обопільну. 334] Горе! Чому я не там народилась! Тутешні звичаї, 335] Бачиться, шкодять мені. Але годі весь час про те саме! 336] Гетьте, злочинні думки! Він достойний любові, одначе — 337] Тільки як батько. Виходить, якби не доводився батьком 338] Славний Кінір, то з Кініром і ложе могла б я ділити! 339] Значить, він мій і тим самим — не мій. Поміж нас — чи не диво? — 340] Близькість межу провела. Чи не краще б нам бути чужими? 341] Кину вітчизну, подамся в світи, щоб у тім божевіллі 342] Не допуститись гріха. Та злочинна жага зупиняє: 343] Тут — на Кініра дивлюсь, розмовляю, горнуся до нього, 344] До поцілунку спішу — на щось більше й права не маю. 345] Втім, про щось більше не слід було й думати, діво безбожна! 346] Не відчуваєш хіба, як і назви, й права ти змішала? 347] Батько — любовник, а мати — суперниця будуть у тебе? 348] Будеш для сина сестрою, а матір'ю станеш для брата? 349] Чи не лякаєшся сестер із зміями замість волосся, 350] Що, до очей і до уст наближаючи факел жахливий, 351] Бачать, що серце таїть. Поки тілом ти ще не згрішила, 352] Дбай про невинність душі; нездоланних законів природи 353] Цим небувалим, ганебним зв'язком не посмій забруднити. 354] Хай він, скажімо, полюбить тебе — все одно не піддасться 355] Звабі: шанує звичай. О, якби він зазнав мого шалу!»