Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Улітку 1932 року крадіжки були не єдиною сталінською проблемою. Незабаром після прийняття Закону від 7 серпня надійшов приголомшливий документ від ДПУ УСРР. Історик Террі Мартін, який першим відзначив його важливість, назвав цей документ «надзвичайним та унікальним».[628] Ймовірно раніше Сталін бачив подібні повідомлення. Можливо, цей документ був схожим на той, який став причиною спалаху його гніву в квітні, коли він запитував чи «радянська влада перестала існувати» в деяких районах України. Проте цього разу, із зростанням продовольчої кризи, його реакція була ще жорсткішою.

Як правило, ДПУ надсилало Сталіну доповіді, написані з використанням стереотипних фраз і висловів про ворогів і змови. Однак у серпні 1932 року ДПУ УСРР відправило йому безліч цитат без коментарів. Усі цитати були зібрані від інформаторів і стосувалися районних партійців, котрі дуже гостро виступали проти хлібозаготівельної кампанії. Як правило, такий вид інформації міг служити підставою для більш детального звіту. Цього разу інформація сама по собі настільки вражала, що її надіслали окремим листом.

Майже всі докази в документі свідчили про пряме заперечення наказів Москви. «Я не коритимусь даному плану хлібозаготівлі, — сказав один член партії, — я не хочу приймати цей план. Я не буду виконувати цей план заготівлі зерна». Після цього, повідомлялося спецорганами, він «поклав свій партійний квиток на стіл і вийшов з кімнати».

Реакція інших була схожою: «Боротися за виконання плану хлібозаготівель буде складно, але я знаю вихід із таких труднощів — направлю партквиток в РПК і тоді буду вільний».

І третій: «План хлібозаготівель приймати ми не будемо, тому що в такому обсязі його неможливо виконати, а піти на те, щоб знову залишити людей голодними — це злочин. Краще я зараз віддам свого партквитка, ніж обманом прирікатиму людей на голод».

І четвертий: «Я бачу, що цей план мене поховає, буду ставити перед партосередком питання про звільнення мене з роботи, бо інакше невдовзі мене виключать з партії за те, що не впорався зі своєю роботою і не виконав завдання партії».[629]

Навіть якщо б вони навмисно намагалися налаштувати радянського лідера проти України, працівники ДПУ не могли знайти кращого способу, бо цей звіт підтвердив усі найгірші побоювання Сталіна. Він давно вбачав чіткий зв’язок між проблемами хлібозаготівель та націоналізмом в Україні. Зараз він почув голосне відлуння подій минулого десятиліття: Громадянська війна, селянське повстання, більшовицька поразка. Його відповідь у листі до Кагановича була жорсткою: