Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 87 88 89 90 91 92 93 94 95 ... 191
Перейти на страницу:

А проте ці розкритиковані «гнилі» керівники зробили останню спробу. 10 червня Петровський надіслав найвідвертішого листа з усіх написаних. Він щойно відвідав кілька вже охоплених голодом районів і на власні очі побачив селян, які потерпали від голоду:

Ми знали, що виконання хлібозаготівель на Україні буде нелегким, але те, що я тепер побачив на селі, свідчить, що в цій справі дуже переборщили в нас, перестаралися. Я був у багатьох селах цих районів і всюди бачив, що значна частина населення охоплена голодом. Небагато, але є і опухлі від голоду, головним чином, бідняки й навіть середняки. Вживають такі сурогати, що далі нема куди, та й сурогатів цих часом нема. На великих зборах по селах мене, звісно, лають на всі заставки, жінки плачуть, а буває, й чоловіки. Іноді критика ситуації, що склалася, сягає дуже глибоко й широко — навіщо створили штучний голод, адже в нас був урожай; навіщо посівматеріал забирали — цього не було навіть за старого режиму; чому українцям треба в тяжких умовах їхати по хліб у нехлібні краї, а не привозять хліб сюди тощо. Важко за таких умов давати пояснення. Свариш, звичайно, тих, хто наробив перегинів, та загалом звиваєшся, як карась на пательні...[588]

У селах зросла кількість крадіжок, додавав Петровський. У магазинах він не зміг купити хліба, не кажучи вже про цукор або про щось інше. Ціни підвищувалися і зростала «спекуляція». На місцевих залізничних станціях відмовлялися продавати квитки, їхні працівники не знали причини заборони. Він написав, що кожен із цих фактів «використовують проти партії та колгоспів». Наприкінці листа він просив про допомогу: «Завершуючи, я ще раз прошу розглянути всі доступні способи і ресурси для надання термінової продовольчої допомоги українському селу хлібом і якнайшвидше виділити гречки на посів, щоб компенсувати незасіяне».[589]

Того ж дня голова РНК УСРР Чубар також написав довгого листа Сталіну та Молотову, в якому оповів про погану посівну кампанію та райони, охоплені голодом: «Тепер можна нарахувати принаймні 100 районів..., які потребують продовольчої допомоги». Як і Петровський, Чубар також побував на селі. Як і Косіор, він не піддавав критиці державну політику, натомість пояснював кризу «поганим плануванням та управлінням» під час збирання врожаю. Водночас Чубар абсолютно чітко описав те, що відбувалося: «З березня-квітня у кожному селі були вже десятки і сотні виснажених, голодних та опухлих людей, які помирали від голоду; з’явилися залишені батьками діти й сироти. Районне та обласне керівництво організовували допомогу із внутрішніх резервів, але зростання потреб та психологія голоду призвели до ще більшої кількості звернень про надання допомоги».

Він дійшов до того самого висновку: настав час закінчити «нереальні» хлібозаготівлі. «Навіть у випадках, коли той чи інший колгосп виконував планове завдання, він отримував додатково друге, а нерідко і третє».[590]

Каганович переслав ці два листи Сталіну. Він додав, що лист Чубаря «має більш діловий і самокритичний характер». Лист Петровського, навпаки, містить елемент «гнилі». Зокрема Кагановичу дуже не сподобалася критика партії та, відповідно, самого Сталіна. А втім, він підтримав їхній заклик: настав час запропонувати Україні деяку допомогу.[591] Молотов також написав Сталіну і зауважив, що експорт радянського зерна може бути на деякий час скорочений, щоб надати Україні продовольчу допомогу.[592]

Проте Сталін не погодився. З тону його листа було зрозуміло, що він не міг (або не хотів) повірити, що в Україні насправді не вистачає хліба:

Листи Чубаря і Петровського не сподобалися. Перший розводить «самокритику», щоб отримати з Москви нові мільйони пудів хліба, інший грає в святошу, що приніс себе в жертву директиві ЦК ВКП(б) — щоб домогтися скорочення плану хлібозаготівель. І те, й інше неприпустимо. Чубар помиляється, якщо гадає, що самокритика потрібна не для мобілізації сил і ресурсів всередині України, а для отримання «допомоги» ззовні. Як на мене, Україні дали більше, ніж належить...[593]

Зрозуміло, що коли Сталін говорив про зерно, яке «дали» Україні, це було саме те зерно, яке спочатку в неї ж і забрали. Однак ніхто не смів йому заперечити. 16 червня Каганович ще раз написав Сталіну, що «збиральна кампанія цього року буде надзвичайно важкою, й особливо в Україні. На жаль, Україна поки зовсім не готується до неї».[594] Та на відміну від своїх українських колег, він не говорив про необхідність надання великої кількості продовольчої допомоги.

вернуться

588

РДАСПІ, 82/2/139 (1932), 162–5, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 197–9.

вернуться

589

РДАСПІ, 82/2/139 (1932), 162–5, в кн. Голодомор, 197–9.

вернуться

590

РДАСПІ, 82/2/139 (1932), 144–53, в кн. Голодомор, 200–5.

вернуться

591

РДАСПІ, 558/11/769 (1932), 40–2, в кн. Кондрашин та ін., ред., Голод в СССР, том 1:2, 242–3.

вернуться

592

РДАСПІ, 558/11/769 (1932), 77–8, в кн. Голод в СССР, том 1:2, 243.

вернуться

593

РДАСПІ, 81/3/99 (1932), 62–3, в кн. Голод в СССР, том 1:2, 244.

вернуться

594

РДАСПІ, 558/11/740/61 (1932), 174, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 207.

1 ... 87 88 89 90 91 92 93 94 95 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)