Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: HREC PRESS
- ISBN: 978-966-97606-4-7
- Переводчик: Дарія Маттінґлі
- Жанр: История
Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:
А проте ці розкритиковані «гнилі» керівники зробили останню спробу. 10 червня Петровський надіслав найвідвертішого листа з усіх написаних. Він щойно відвідав кілька вже охоплених голодом районів і на власні очі побачив селян, які потерпали від голоду:
Ми знали, що виконання хлібозаготівель на Україні буде нелегким, але те, що я тепер побачив на селі, свідчить, що в цій справі дуже переборщили в нас, перестаралися. Я був у багатьох селах цих районів і всюди бачив, що значна частина населення охоплена голодом. Небагато, але є і опухлі від голоду, головним чином, бідняки й навіть середняки. Вживають такі сурогати, що далі нема куди, та й сурогатів цих часом нема. На великих зборах по селах мене, звісно, лають на всі заставки, жінки плачуть, а буває, й чоловіки. Іноді критика ситуації, що склалася, сягає дуже глибоко й широко — навіщо створили штучний голод, адже в нас був урожай; навіщо посівматеріал забирали — цього не було навіть за старого режиму; чому українцям треба в тяжких умовах їхати по хліб у нехлібні краї, а не привозять хліб сюди тощо. Важко за таких умов давати пояснення. Свариш, звичайно, тих, хто наробив перегинів, та загалом звиваєшся, як карась на пательні...[588]
У селах зросла кількість крадіжок, додавав Петровський. У магазинах він не зміг купити хліба, не кажучи вже про цукор або про щось інше. Ціни підвищувалися і зростала «спекуляція». На місцевих залізничних станціях відмовлялися продавати квитки, їхні працівники не знали причини заборони. Він написав, що кожен із цих фактів «використовують проти партії та колгоспів». Наприкінці листа він просив про допомогу: «Завершуючи, я ще раз прошу розглянути всі доступні способи і ресурси для надання термінової продовольчої допомоги українському селу хлібом і якнайшвидше виділити гречки на посів, щоб компенсувати незасіяне».[589]
Того ж дня голова РНК УСРР Чубар також написав довгого листа Сталіну та Молотову, в якому оповів про погану посівну кампанію та райони, охоплені голодом: «Тепер можна нарахувати принаймні 100 районів..., які потребують продовольчої допомоги». Як і Петровський, Чубар також побував на селі. Як і Косіор, він не піддавав критиці державну політику, натомість пояснював кризу «поганим плануванням та управлінням» під час збирання врожаю. Водночас Чубар абсолютно чітко описав те, що відбувалося: «З березня-квітня у кожному селі були вже десятки і сотні виснажених, голодних та опухлих людей, які помирали від голоду; з’явилися залишені батьками діти й сироти. Районне та обласне керівництво організовували допомогу із внутрішніх резервів, але зростання потреб та психологія голоду призвели до ще більшої кількості звернень про надання допомоги».
Він дійшов до того самого висновку: настав час закінчити «нереальні» хлібозаготівлі. «Навіть у випадках, коли той чи інший колгосп виконував планове завдання, він отримував додатково друге, а нерідко і третє».[590]
Каганович переслав ці два листи Сталіну. Він додав, що лист Чубаря «має більш діловий і самокритичний характер». Лист Петровського, навпаки, містить елемент «гнилі». Зокрема Кагановичу дуже не сподобалася критика партії та, відповідно, самого Сталіна. А втім, він підтримав їхній заклик: настав час запропонувати Україні деяку допомогу.[591] Молотов також написав Сталіну і зауважив, що експорт радянського зерна може бути на деякий час скорочений, щоб надати Україні продовольчу допомогу.[592]
Проте Сталін не погодився. З тону його листа було зрозуміло, що він не міг (або не хотів) повірити, що в Україні насправді не вистачає хліба:
Листи Чубаря і Петровського не сподобалися. Перший розводить «самокритику», щоб отримати з Москви нові мільйони пудів хліба, інший грає в святошу, що приніс себе в жертву директиві ЦК ВКП(б) — щоб домогтися скорочення плану хлібозаготівель. І те, й інше неприпустимо. Чубар помиляється, якщо гадає, що самокритика потрібна не для мобілізації сил і ресурсів всередині України, а для отримання «допомоги» ззовні. Як на мене, Україні дали більше, ніж належить...[593]
Зрозуміло, що коли Сталін говорив про зерно, яке «дали» Україні, це було саме те зерно, яке спочатку в неї ж і забрали. Однак ніхто не смів йому заперечити. 16 червня Каганович ще раз написав Сталіну, що «збиральна кампанія цього року буде надзвичайно важкою, й особливо в Україні. На жаль, Україна поки зовсім не готується до неї».[594] Та на відміну від своїх українських колег, він не говорив про необхідність надання великої кількості продовольчої допомоги.
588
РДАСПІ, 82/2/139 (1932), 162–5, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 197–9.
589
РДАСПІ, 82/2/139 (1932), 162–5, в кн. Голодомор, 197–9.
590
РДАСПІ, 82/2/139 (1932), 144–53, в кн. Голодомор, 200–5.
591
РДАСПІ, 558/11/769 (1932), 40–2, в кн. Кондрашин та ін., ред., Голод в СССР, том 1:2, 242–3.
592
РДАСПІ, 558/11/769 (1932), 77–8, в кн. Голод в СССР, том 1:2, 243.
593
РДАСПІ, 81/3/99 (1932), 62–3, в кн. Голод в СССР, том 1:2, 244.
594
РДАСПІ, 558/11/740/61 (1932), 174, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 207.