Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Співробітник італійського консульства в Одесі також зафіксував, що зростає роздратування експортною політикою: «Тут немає [рослинної] олії, у той час як олію та насіння, з якого її виробляють, відправляють за кордон».[599] Викликане експортом обурення громадськості не було секретом для партії. У квітні 1932 року керівництво КП(б)У вирішило ніколи не обговорювати це питання публічно, адже це могло лише призвести до зростання «нездорових настроїв».[600] Наприкінці року рівень експорту різко впав — з 5,2 до 1,73 мільйона тонн.[601] Собівартість також різко знизилася, з 203,5 мільйонів рублів у 1931 році до 88,1 в 1932 році.[602] Однак відправки за кордон ніколи не зупинялися.

Також не покращилися й настрої всередині самої партії. У липні Молотов і Каганович знову прибули до України з метою ще раз зсередини оцінити ситуацію. Вони мали прямі накази від Сталіна, котрий у листі від 2 липня повторив їм свої побоювання щодо України та її керівництва: «Зверніть якнайсерйознішу увагу на Україну. Чубар своєю розкладеністю й опортуністичним нутром і Косіор своєю гнилою дипломатією... та злочинно-легковажним ставленням до справи — повністю занапастять Україну».[603]

На сумновідомій Третій Всеукраїнській конференції КП(б)У вони чітко й переконливо донесли до всіх учасників своє бачення. Присутні українці виступали проти нав’язуваного плану хлібозаготівель настільки, наскільки їм вистачало сміливості. Дехто з районних керівників висловлювався цілком недвозначно. Секретар одного районного комітету партії в Харківській області зазначив, що через відсутність запасів і насіннєвого зерна в його районі «продовольчі утруднення».[604] Один із його колег у Київській області ще відвертіше сказав про те, що бригади прирікають селян на смерть: партія, за його словами, була винна у «викривленні» своєї аграрної політики.[605] Посланець із Мелітопольського району скаржився, що план з центру часто не враховував ситуацію в конкретно взятих колгоспах, і що центр, схоже, готував плани, не порадившись з місцевими селянами.[606] Роман Терехов із Харківської області заявив, що в кожному районі чудово знали про погано складені плани і погано організовану роботу, що призвело до «величезних збитків», а це, в свою чергу, до «продовольчих труднощів» у щонайменше двадцяти п’яти районах.[607]

Народний комісар освіти Микола Скрипник хоча й не повторив свого заклику повністю припинити хлібозаготівлі, також був досить прямолінійним. Україна просто не могла і не зможе виробити необхідної кількості зерна. План не буде виконано: «Це величезна, ганебна невдача».[608] Як Петровський, так і Чубар також казали про «нестачу» та «зрив»[609]. Проте все, чого вони просили — це зменшення планів хлібозаготівлі для України.