Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Якщо інтерес Жукова полягав у тому, щоб уберегти планету від загибелі, то він мав по-дружньому пояснити Ейзенхауерові, що таємниці військові видавати не має наміру, скільки в нас зарядів і носіїв, але нехай американський народ знає: ви нас знищите, однак за межами Радянського Союзу ми про всяк випадок сховали декілька зарядів. І хлопці наші вже живуть у певних країнах. Після того як ви нам завдасте ядерних ударів, наші хлопці на плечах через Канаду й Мексику принесуть елементи зарядів, зберуть і торохнуть у ваших містах. Чи багато тому Чикаго треба? Ой, як хмарочоси посиплються врізнобіч від епіцентру!
Міг би Жуков і сильніше налякати, мовляв, ми такі полохливі, тому вже й на території США необхідні запаси накопичили. У розібраному вигляді. Треба буде зберемо й уріжемо. Без усяких ракет і бомбардувальників. Так ви вже, це... першими не нападайте, а то все одно своє отримаєте.
Але Жуков дбав не про долю своєї країни та всієї планети.
Жуков готував прорив радянських танків до Західної Німеччини й далі до океану. Але за такі діяння можна було отримати ядерний удар з-поза океану. Тому Жуков і намагався відвести Ейзенхауера від захисту Європи. Мовляв, що тут у нас не сталося б, Америці зовсім не варто у бійку встрягати. А то ви на нас 300–400 атомних бомб, та ми на вас стільки само, щоб нам планети при цьому не занапастити.
Кинуто це наче ненароком під час обговорення зовсім іншого питання. Кинуто з упевненістю, як щось само собою зрозуміле: у вас 300–400 й у нас стільки само.
Хто подумав би, що у цього гравця жодного козиря в колоді, жодного гроша за душею та в кишенях дірки.
Сучасна російська мова для такої ситуації має абсолютно точний вислів — брати на понт.
Чи міг Президент США припустити, що за столом навпроти сидить дрібний шахрай, обвішаний золотими зірками?
6
Хрущовсько-Жуковські понти занадто дорого обійшлися нашому народові.
Мало їм було на весь світ язиком молоти, що в нас стільки само зарядів і носіїв, як і в США. Хрущов пішов далі.
1963 року Воєніздат випустив книгу «Військова стратегія». Авторський колектив:
Маршал Радянського Союзу Соколовський,
генерал-полковників — 1,
генерал-лейтенантів — 3,
генерал-майорів — 5,
полковників — 10.
Здано до друку 18 квітня 1963 року. На моєму примірнику зазначено: «Видання виправлене і доповнене». Отже, було й попереднє видання. Я його розшукати не зміг. Якщо хтось має, то поділіться знанням.
Маршал Соколовський вісім років очолював Генеральний штаб Радянської Армії. 1960 року посаду здав і взявся за перо. Його співавторів у генеральських і полковницьких погонах увінчано науковими ступенями та званнями.
Книга дивовижна. Ось тільки маленька цитата зі сторінки 393:
«У нашій країні проблема знищення ракет у польоті успішно вирішена радянською наукою і технікою...
Цікаво відзначити, що проблема протиракетної оборони на Заході до теперішнього часу ще далека від остаточного вирішення».
Тобто в нас остаточне розв’язання проблеми протиракетної оборони є, а в західних дурників немає!
Це одкровення здано до друку у квітні 1963 року. А було, повторюю, і попереднє видання. Без дозволу Хрущова, без його особистого наказу жоден генерал під такими понтами підписуватися не став би. І Маршалу Радянського Союзу Василю Даниловичу Соколовському таку нісенітницю підписувати зовсім не було рації. Кожен, хто в армії служив, знає, що ініціатива карається, тим більше в такому питанні. Навіщо Соколовському пригоди шукати?
За сенсацією Соколовському ганятися не треба було. Наклади в Радянському Союзі визначали не попитом, а планом. Наклад було заплановано ще до того, як учені мужі взялися за перо.
Настільки нахабна дезінформація такого рівня могла викидатися тільки централізовано й лише за наказом вищого керівництва країни.
7
Потім помічник американського військового аташе йшов у магазин військової книги на Арбаті, скуповував книги центнерами, експерти у Вашингтоні кожне слово на зуб пробували.
І тут раптом таке! У Радянському Союзі проблему протиракетної оборони розв’язано! Остаточне вирішення знайдено! Авторський колектив — серйознішого не буває.
Що ж виходить?
Якщо Америка по Радянському Союзу вдарить, Радянський Союз ракетний удар відіб’є.
Радянський Союз ударить, Америці відбивати ракетний удар нічим. Опа!
І як Маршалу та його команді не повірити? У Радянського Союзу успіхи в Космосі он які!