Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Партійні керівники випробували різні стратегії, обережно добираючи слова. 26 квітня Косіор написав довгого, надзвичайно стриманого листа Сталіну про загальну ситуацію в українському селі, значно применшивши проблему. За його словами, він щойно відвідав декілька південних районів. Незважаючи на всі негативні повідомлення, він був упевнений, що врожай 1932 року буде перевищувати рівень минулого року, в основному завдяки кращим погодним умовам. Усупереч жахливим заявам своїх колег лідер українських комуністів стверджував, що «всі розмови про “голод” в Україні необхідно категорично відкинути». Так, «під час хлібозаготівель було допущено ряд серйозних помилок» у декількох областях, але він очікував, що їх буде виправлено. Косіор також визнав, що в Київській області були «інциденти», тобто кілька виступів «петлюрівського характеру»: голодні селяни відмовлялися сіяти зерно. Проте він запевнив Сталіна, що все добре. Таким районам держава запропонувала трохи продовольчої допомоги, включаючи просо, кукурудзу та фураж для коней. Ця незначна проблема наштовхнула його на думку попросити про послугу: через такий невеликий прорив «додаткова допомога» може бути корисною і для деяких інших областей України. Для цього «нам доведеться знову звернутися до Центрального Комітету».[580]

Іншими словами, Косіор делікатно попросив про продовольчу допомогу, але тільки для кількох районів і в обмеженій кількості, і лише тому, що деякі контрреволюціонери зривали посівну кампанію своїми політичними протестами. Він та інші українські комуністичні лідери мали підстави сподіватися, що Сталін поблажливо поставиться до їхнього прохання, якщо правильно дібрати слова. Навесні 1932 року кілька разів здавалося, що перша особа в країні ще може змінити свою політику. Сталін сказав Кагановичу, що селянам для кращої мотивації їхньої праці слід видавати більше промислових товарів. Він запропонував невеликі відвантаження зернових у квітні, щоб послабити нестачу продовольства.[581] У той час, коли експорт до країн Заходу продовжувався, лідер СРСР дозволив таємні закупівлі кукурудзи, пшениці та інших зернових із Далекого Сходу та Персії, тим самим засвідчивши свою обізнаність із нестачею продовольства всередині СРСР.[582] Він очевидно підтримав рішення Політбюро щодо виділення іншої незначної партії зерна для Одеської області.[583] Сталін навіть тішив себе думкою, що планування хлібозаготівель по всьому СРСР відбувалось «занадто механічно», його було необхідно адаптувати до місцевих погодних умов та інших локальних факторів. Каганович і Молотов повторили це влітку.[584]