Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 86 87 88 89 90 91 92 93 94 ... 191
Перейти на страницу:

Партійні керівники випробували різні стратегії, обережно добираючи слова. 26 квітня Косіор написав довгого, надзвичайно стриманого листа Сталіну про загальну ситуацію в українському селі, значно применшивши проблему. За його словами, він щойно відвідав декілька південних районів. Незважаючи на всі негативні повідомлення, він був упевнений, що врожай 1932 року буде перевищувати рівень минулого року, в основному завдяки кращим погодним умовам. Усупереч жахливим заявам своїх колег лідер українських комуністів стверджував, що «всі розмови про “голод” в Україні необхідно категорично відкинути». Так, «під час хлібозаготівель було допущено ряд серйозних помилок» у декількох областях, але він очікував, що їх буде виправлено. Косіор також визнав, що в Київській області були «інциденти», тобто кілька виступів «петлюрівського характеру»: голодні селяни відмовлялися сіяти зерно. Проте він запевнив Сталіна, що все добре. Таким районам держава запропонувала трохи продовольчої допомоги, включаючи просо, кукурудзу та фураж для коней. Ця незначна проблема наштовхнула його на думку попросити про послугу: через такий невеликий прорив «додаткова допомога» може бути корисною і для деяких інших областей України. Для цього «нам доведеться знову звернутися до Центрального Комітету».[580]

Іншими словами, Косіор делікатно попросив про продовольчу допомогу, але тільки для кількох районів і в обмеженій кількості, і лише тому, що деякі контрреволюціонери зривали посівну кампанію своїми політичними протестами. Він та інші українські комуністичні лідери мали підстави сподіватися, що Сталін поблажливо поставиться до їхнього прохання, якщо правильно дібрати слова. Навесні 1932 року кілька разів здавалося, що перша особа в країні ще може змінити свою політику. Сталін сказав Кагановичу, що селянам для кращої мотивації їхньої праці слід видавати більше промислових товарів. Він запропонував невеликі відвантаження зернових у квітні, щоб послабити нестачу продовольства.[581] У той час, коли експорт до країн Заходу продовжувався, лідер СРСР дозволив таємні закупівлі кукурудзи, пшениці та інших зернових із Далекого Сходу та Персії, тим самим засвідчивши свою обізнаність із нестачею продовольства всередині СРСР.[582] Він очевидно підтримав рішення Політбюро щодо виділення іншої незначної партії зерна для Одеської області.[583] Сталін навіть тішив себе думкою, що планування хлібозаготівель по всьому СРСР відбувалось «занадто механічно», його було необхідно адаптувати до місцевих погодних умов та інших локальних факторів. Каганович і Молотов повторили це влітку.[584]

Однак у квітні його тон змінився: Сталін отримав тривожні звістки про політичну ситуацію в Україні. В архівах не зафіксовано, що саме він прочитав, але можна зробити припущення. Можливо, це були випадки «петлюрівського» спротиву, про які говорив Косіор, або інформація про Павлоградське повстання. Можливо, це був звіт про настрої всередині самої партії. Голова ДПУ Всеволод Балицький ретельно збирав звіти інформаторів про ситуацію на селі, звертаючи окрему увагу на невдоволення членів партії, їхню антипатію до колективізації та обурення діями Москви. Згодом, цієї ж осені він надав Сталіну перелік критичних висловлювань українських чиновників та характеристики на членів партії, в яких забрали партійні квитки — ймовірно, щось схоже Сталін бачив ще навесні. Як би там не було, 26 квітня Сталін у листі до Косіора вже не вперше висловив обурення: «Судячи із цього матеріалу, здається, що в декількох районах України радянська влада перестала існувати. Це дійсно так? Чи насправді ситуація в сільській місцевості настільки жахлива? Де органи ДПУ, чим вони займаються? Чи можете ви підтвердити цю інформацію і повідомити ЦК про те, яких заходів ви вжили?»[585]

Після такої інформації Сталін негайно скасував усі поставки пшона та іншої продовольчої допомоги до України. Він також вимагав, щоб КП(б)У продовжувала політику конфіскації тракторів та іншого обладнання в неефективних колгоспах. Він не хотів, щоб будь-які щедрі жести були витлумачені як самодіяльність українського керівництва, і він, звичайно, не хотів, щоб їх вважали «протидією політиці Москви і комуністичній партії СРСР».[586] Сталін мав серйозні сумніви в надійності української парторганізації. Використовуючи слова, котрі демонструють, як далеко зайшла радянська держава в напрямку особистої тиранії, він сказав Кагановичу та Молотову, що місцеві лідери були недостатньо лояльними. 2 червня Сталін написав обом: «Зверніть якнайсерйознішу увагу на Україну. Чубар своєю розкладеністю й опортуністичним нутром і Косіор своєю гнилою дипломатією... та злочинно-легковажним ставленням до справи — повністю занапастять Україну. Керувати нинішньою Україною цим товаришам не до снаги».[587]

вернуться

580

АП РФ, 3/61/794 (1932), 1–5, в кн. Кондрашин та ін., ред., Голод в СССР, том 1:2, 227–9.

вернуться

581

РДАСПІ, 17/162/12 (1932), 85, в кн. Пиріг, упоряд., Голодомор, 113.

вернуться

582

РДАСПІ, 17/162/12 (1932), 115, в кн. Голодомор, 139–40.

вернуться

583

ЦДАГОУ, 1/16/8 (1932), 236, в кн. Голодомор, 118.

вернуться

584

ЦДАГОУ, 1/1/378 (1932), 143–51; ЦДАГОУ, 1/1/381 (1932), 63–8, Валерій Васильєв, Сергій Кокін, Ніколас Верт, Партійно-радянське керівництво УСРР під час Голодомору 1932–33 рр.: вожді, працівники, активісти: збірник документів та матеріалів (Київ: Інститут історії України НАН України, 2013), 58–74.

вернуться

585

АП РФ, 3/61/794 (1932), 18, в кн. Кондрашин та ін., ред., Голод в СССР, том 1:2, 229.

вернуться

586

РДАСПІ, 558/11/43 (1932), 70, в кн. Марочко, Мовчан, Голодомор 1932–1933 років в Україні, 72.

вернуться

587

Terry Martin, “Famine Initiators and Directors: Personal Papers: The 1932–33 Ukrainian Terror: New Documentation on Surveillance and the Thought Process of Stalin”, in Famine-Genocide in Ukraine, 1932–33, ed. Isajiw W. Wsevolod (Toronto: Ukrainian Canadian Research and Documentation Centre, 2003), 107–8.

1 ... 86 87 88 89 90 91 92 93 94 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)