Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Василь Стус: життя як творчість
Василь Стус: життя як творчість - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Василь Стус: життя як творчість

Электронная книга - «Василь Стус: життя як творчість». Краткое содержание книги:

Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував ув епіцентрі подій, забувають відразу після смерти. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета — Дмитро, який майстерно поєднує об’єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує науковий та белетристичний стилі. Пропонована книга — це Василь Стус очима дослідника й сина на тлі «запізнілого націєтворення».
Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.
Nobody knows how to explain the mystery of fame. Often a person who has spent all his life at the very core of events falls into oblivion right after his death. Vasyl Stus became renowned only after his reburial in 1989. What was the reason? His poetry? His heroic life? His irreconcilable position? Or his ability to be compassionate?
In his attempt to answer these and other questions, the poet’s son Dmytro masterfully combines the objective data of Vasyl Stus’s biography with his own private recollections and observations about his father. His book offers a paradoxical interrelation of contexts combining the highbrow scientific with fiction-like styles.
This book shows Vasyl Stus through the eyes of his son and researcher against a background of “belated nation-making”.
For a wide circle of readers: from students to academics.Введите сюда краткую аннотацию
1 ... 87 88 89 90 91 92 93 94 95 ... 204
Перейти на страницу:

Спершу така самовимогливість сковувала, була не вповні органічною, вимагала щоденних надзусиль, а тому інколи хибувала декларативністю:

Ми не перші і не останні, Що розгойдані береги покидають в глухих ваганнях, невгамовних і дорогих. Ми не перші, що знову стали На іскріючу болем грань…

І далі —

Ми не перші і не останні, Що пірвавши тенета злі Розпорошилися в стражданні По своїй дорогій землі[395].

Про третю частину «Круговерті» можна сказати небагато. По-перше, саме останній розділ став основою «Зимових дерев», а тому машинописні сторінки з віршів були передані до видавництва, звідки вже так і не повернулися, а по-друге, М. Нагнибіда цілковито обійшов цей розділ мовчанкою. Відтак вдалося встановити лише три вірші, включені письменником до третього розділу книжки, але композиційно чужі «Зимовим деревам»: «То — пантофлі?..», «Кольоровий образок» і «Виробничий образок». Усі вони — образки знеособленого дня й народу рідного, який попри все мусиш — саме мусиш, згідного свого морального імперативу, — любити.

ВИРОБНИЧИЙ ОБРАЗОК Робітники сіли обідати, примостившись у цеховому подвір'ї. Хто — на лаві, хто — на жорстві, а хто — так-таки на землі в холодочку.
Дістають: той — кефір, той — ковбасу, той — редьку, а той, сівши під зіржавілою акацією, густо посолений хліба шмат.
Лектор лекцію розпочав під дружній хрумкіт. Говорив про поезію — робітники мовчали.
Говорив про культ особи — мовчали робітники. Тільки булькало в пляшці, в пересохлому горлі булькало.
Говорив про робочий клас. А той сидів, солодко позіхаючи, і слухняно чекав кінця[396].

Такі вони — представники твого рідного народу із обірваним історичним корінням. А коли обірвано традицію — чого чекати? Байдужий робітничий загал!

Подиву гідно, що 1964-го ця книжечка планувалася до друку. Коли ж 1965-го, після виступу на захист заарештованих друзів у кінотеатрі «Україна», про що мова йтиме далі, її набір треба було розсипати, підстав для цього було більш аніж досить.

Усвідомлене рішення «виростати» збільшило й без того надвисоку Стусову працездатність. Із академіком Шамотою, керівником дисертації, і, очевидно, не без консультацій із Іваном Світличним, було затверджено тему кандидатської: «Джерела емоційности художнього твору (на матеріалі сучасної прози)».

Паралельно, із власного досвіду знаючи прикрість від неуваги до перших книжечок молодих поетів, Стус написав кілька оглядових статей про молоду українську поезію[397], в яких сформулював власне розуміння справжньої поезії: «На жаль, багатьом нашим поетам бракує саме глибокої інтелектуальної позначености. Коли знайомишся з поетичною продукцією останніх двох років, відчуваєш, що справжніх успіхів не так і багато, більше того — окремі, в цілому гарні збірки, вірші, думки, мало не губляться в шлаковій масі пересічного поетичного мислення, поверхових розумувань, узвичаєної в поезії атрибутивности»[398]. І підсумовуючи: «Нашій поезії, особливо молодій, треба багато зробити для. того, щоб збагатити себе тими величезними художніми набутками, які дали поети 19 і 20 століття»[399].

вернуться

395

Василь стус. Твори. Т. 1: кн. 1. — С. 342

вернуться

396

Василь Стус. Твори. T. 1: кн.1. — С. 224.

вернуться

397

Василь Стус. На поетичному турнірі // Дніпро. — 1964, ч. 10, С. 150—153; Най будем щирі // Дніпро. — 1965, ч. 2, С. 142—150. Див. також: Василь Стус. Твори. T. 4. — С. 165—189.

вернуться

398

Василь Стус. Твори. Т. 4. — С. 173

вернуться

399

Там само. — С. 172.

1 ... 87 88 89 90 91 92 93 94 95 ... 204
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)