Метаморфози

468] Все ж потаємних надій наяву ще плекати не сміє 469] В пойнятій жаром душі. Тільки в сні, розімлілій, виразно 470] Бачиться мрія не раз:,відчуває при тілі своєму 471] Братове тіло й, хоч міцно ще спить, палахкоче рум'янцем. 472] Сон одлетів. Ще лежить якийсь час вона мовчки й усе ще 473] Бачить видіння нічне. Розхвильована, мовить до себе: 474] «Горе! Що значило б видиво це безгомінної ночі? 475] Тільки б явою не стало воно! І чого не насниться! 476] Він, проте,— що не кажи,— мене вродою вабить; такого 477] Я покохати б могла, якби братом мені не доводивсь. 478] Гарна з нас пара була б! О, як важко лишатись сестрою! 479] Тільки б мені наяву на таке не рішитись ніколи,— 480] А сновидіння подібне хай часто мій спокій хвилює. 481] В сон не загляне ніхто; хоч уявна, та є в ньому втіха. 482] Як я втішалась у сні! Тільки ти про те знаєш, Венеро, 483] З сином крилатим своїм. Яку явну, щімку насолоду 484] Звідала! Як мене втома п'янка до кісток переймала! 485] Солодко те спогадать. Та не довго тривали розкоші: 486] Стрімко пролинула ніч, осолоді позаздривши нашій. 487] О, коли б можна, змінивши ім'я, поєднатись з тобою,— 488] Батькові, Кавне, твоєму була б я тоді за невістку, 489] Батькові, Кавне, й моєму ти був би за доброго зятя. 490] О, якби з ласки богів було спільним усе в нас, окрім лиш 491] Наших батьків! Якби ти був од мене походженням вищий! 492] Жінку якусь, о мій світе солодкий, ти матір'ю зробиш, 493] Тільки мені, що, на жаль, од тих самих батьків народилась, 494] Братом залишишся ти — в нас обох перешкода єдина! 495] Що ж означають, одначе, ті сни? Чи й у них приховалось 496] Правди вагоме зерно? Чи правдивими є й сновидіння? 497] Краще богам! Вони вільно собі своїх сестер любили: 498] Опію вибрав Сатурн, хоча кровно був зв'язаний з нею; 499] Бог Океану — мав Тетіс, володар Олімпу — Юнону. 500] В небі — закони свої, та чи має хтось право рівняти 501] Звичаї люду й богів, покликатись на їхні подружжя? 502] Тож або з серця свого я зумію прогнати злочинний [165] 503] Жар, а як ні — хай умру і нехай мене на похоронне 504] Ложе складуть, нехай брат хоча мертву мене поцілує. 505] Справа така вимагає, проте, обопільної згоди: 506] Що, припустімо, схвалю, те вважатиме брат за злочинне. 507] Втім, чи ж Еола нащадки не входили в спальню до сестер? 508] Що це на мене найшло? І чому саме їх я згадала? 509] Горе! Куди я хилюсь? Дикі пристрасті, гетьте од мене! 510] Тільки як личить сестрі, тільки так я любитиму брата. 511] Все ж, якби першим судилось йому запалати до мене, 512] Може, душі його пал сприйняла б я не так безсердечно. 513] Значить, чого б не відмовила я, коли б він домагався, 514] В нього прохатиму? Зможеш озватися? Зможеш зізнатись? 515] Зможу, бо змусить любов. А якщо мене зробить німою 516] Сором,— прихований жар у рядках спалахне потаємних».