Метаморфози

418] Щойно промовила те, відкриваючи долю майбутню, 419] Віща Феміда,— гуртом почали гомоніти всевишні: 420] Всі нарікають на те, чому й іншим не дано втішатись 421] Правом на ласку таку. Те, що муж її віком похилий, 422] Паллантіаду гнітить. Зажурилась ласкава Церера, 423] Що посивів Ясіон. Еріхтонію вік молодечий 424] Прагне вернути Вулкан. А Венера домовитись хоче, 425] Дбаючи про майбуття, щоб Анхіса в літах обновити. 426] Всяк із богів комусь рад посприяти, й у тому завзятті 427] Вже назрівала сварня, та Юпітер, повівши бровою, 428] Втрутився словом таким: «Якщо є в вас до мене повага, 429] Змовкніть усі! Чи аж так загордились ви, що й проти Долі 430] Маєте намір піти? Це ж вона Іолая вернула 431] Знов у колишні роки. Каллірої сини помужніли 432] їй завдяки, й не потрібно було ні пихи, ані зброї. 433] Доля й над вами всіма, а щоб цим ви не дуже смутились — 434] То й наді мною стоїть, і якщо б її міг я змінити, 435] Нині б Еака мого не пригнули літа його довгі, 436] Розквітом віку постійно б тоді Радамант утішався 437] З Міносом чесним моїм, що, в похмуру заглибившись старість, 438] Тілом і духом подавсь, тож і править не так, як бувало». 439] Вплинуло це на богів. Нарікать перестали, бо й справді 440] Бачили втомлених низкою літ Радаманта з Еаком, 441] Бачили й Міноса. Він, поки був у юнацькому віці, 442] Йменням одним міг наводити острах на цілі народи, 443] Згодом — охляв, занеміг. Тоді сина Дейони — Мілета, 444] Повного сил, що був гордий отцем своїм — Фебом промінним, 445] Старець лякався: був певний, що той забере в нього владу. 446] Все ж юнака не наваживсь од рідних пенатів прогнати.