Метаморфози

273] Нижче пригнувсь під вагою Атлант. Ще й тоді свого гніву 274] Не позабув Еврістей: як на батькові мстивсь, так, жорстокий, 275] Мститись на синові став. При сумній арголідській Алкмені 276] Вірна Іола була. їй звіряла вона свою тугу, 277] їй повідала про синові подвиги, світу відомі, 278] їй — про свої ж невеселі пригоди. З веління Геракла 279] Гілл, його син, із Іолою ложем і серцем з'єднавшись, 280] Лоно їй виповнив сім ям чудовим. До неї Алкмена 281] Так обізвалась: «Боги хай сприяють тобі, хай наближать 282] Час, коли ти, вже дозріла для родів, почнеш Ілітію 283] Кликати, діву, що вам, боязким породіллям, сприяє, 284] Ту, що мене обійшла, намовлянням Юнони піддавшись. 285] День наставав, коли мав трудівник народитись великий — 286] Син мій, Геракл. До десятого знаку підбилося сонце. 287] Від тягару в мене випнувсь живіт, і важка моя ноша 288] Свідчила явно про те, що лише від Юпітера—батька 289] В лоні я плід понесла. Не було в мене сили терпіти 290] Надто великих страждань. Ще й тепер, коли їх пригадаю, 291] Дрож обгортає мене, повертається й болю частина. 292] Так сім ночей і сім днів я страждала. Переймами, врешті, 293] Стомлена вкрай, простягнула благально долоні до неба — 294] Кликати стала Люціну й богів, що стоять при пологах. 295] І появилась, але не з добром, на мій заклик Люціна: 296] Злобній Юноні віддать мою голову в жертву готова. 297] Тільки—но зойки мої вона вчула — й присіла на вівтар 298] Перед дверима насуплена, й, ногу заклавши на ногу, 299] Сплівши чимдуж свої пальці й руками обнявши коліна, 300] Не дозволяла мені розродитись; закляття шептала — 301] Силою тих заклинань зупиняла назрілі пологи. 302] Я ж у потугах страшних за невдячність ганьблю, нерозумна, 303] Батька богів. Собі смерті бажаючи, так побиваюсь, 304] Що й кам яний би розм як. Побіч мене — й жони кадмейські 305] Зглянутись молять богів, утішають мене в своїх муках. 306] Серед служниць Галантіда була там із простонароддя, 307] Жовтоволоса, що завжди спішила своїй господині 308] Послугу добру зробить. От і видалось їй, що Юнона 309] Щось замишляє лихе. Час од часу виходячи з дому, 310] Бачила, як на жертовнику гнівна богиня сиділа, 311] Як вона пальці сплела й охопила руками коліна. 312] «Хто б не була ти,— їй каже,— вітай цього дому хазяйку: 313] Врешті свого домоглась молитвами й родила Алкмена!» 314] Миттю схопилась богиня пологів, розвівши руками [161] 315] З дива, й таки народила я, тільки—но вузол розплівся. 316] Ввівши в обман божество, почала Галантіда сміятись. 317] Поки сміялась, її за волосся схопила богиня 318] В гніві; з землі не дала їй піднятись, пригнувши додолу 319] Тулуб; у ноги звірячі насамперед руки змінила. 320] Жвавість колишня у ній збереглася, не втратила й спина 321] Барви своєї, на вид невпізнанною стала, одначе. 322] А через те, що брехнею взялась помогти породіллі,— 323] Родить устами й у наші доми, як раніше, вчащає».