Мистецтво кохання

626]     Що у фрігійських лісах віддано першість не їм? 627] Хвалиш — то всі свої барви показує птиця Юнони, 628]     Будеш без слів подивлять — не виставлятиме їх. 629] Любить же навіть рисак біговий, коли часом по шиї 630]     Злегка поплещеш або ж гриву розчешеш йому. 631] На обіцянки, гляди, не скупись: це чудова принада, 632]     Свідками ж різних богів, щоб довіряла, бери! 633] Що присягають закохані, з того й Юпітер сміється, — 634]     Хай із присяг тих, мовляв, гру собі роблять вітри! 635] Він, було, й Стіксом підземним колись присягався Юноні, 636]     Тож потурає всім тим, хто з нього приклад бере. 637] Вигода є від богів, а є вигода — віра хай буде, — 638]     На вікодавній олтар і узливаймо, й кадім! 639] Не в безтурботті боги, не в солодкому сні пробувають, — 640]     От ви й по правді живіть: над усіма — божество. 641] Ввірене вам — поверніть, договори вшановуйте чесно, 642]     Серця — обман, а руки — хай не забруднює кров. 643] Маєте розум — жартуйте з дівчат: покарання не буде! 644]     Вірність ганебніша тут (як не дивуйсь!), ніж обман. 645] Зваблюйте звабниць, бо це назагал — безбожне поріддя, — 646]     В сіті, призначені вам, хай потрапляють самі! 647] Кажуть, в Єгипті колись дощів живодайних забракло — 648]     Дев'ять років підряд сонце палило поля. 649] До Бусіріда прийшов тоді Трасій: "Юпітера, — мовив, — 650]     Може власкавить лише мужа захожого кров". 651] "Що ж, — на те Бусірід, — будеш першим даром для нього, — 652]     Спраглій землі єгиптян воду, захожий, даси!" 653] Так Фаларід, було, в міднім бикові засмажив Перілла: 654]     В череві твору свого смажився сам же творець. 655] Та й по заслузі обом! Винахіднику смертної муки 656]     Звідати винахід свій — це справедливість сама. 657] Тож віроломній нехай віроломством відміряно буде, 658]     Приклад лихий подала — цим же хай сплатить тобі. 659] Важить немало й сльоза, розворушиш і кремінь сльозами, 660]     Зможеш — хай лиця твої вогкими будуть од сліз. 661] А як не зможеш (не все ж, коли треба, сплакнути вдається) — 662]     В очі собі крадькома спробуй хлюпнути води. 663] Що, проте, з лестощів тих, не присмачених ще й поцілунком? 664]     Не поцілує тебе — все—таки сам поцілуй! 665] Може, пручатись почне, може, вилає ще, а насправді, 666]     Хоч і пручатись почне — хоче, щоб ти переміг. 667] Тільки ж не грубо зривай з її ніжних губ поцілунки, 668]     Щоб не жалілась вона — от неотеса, мовляв! 669] Хто ж поцілунок забрав, а віночка не смів їй забрати — 670]     Втратити вартий і те, що перепало йому. 671] Після цілунку хіба ж то не крок до здійснення мрії? 672]     Кроку того не зробить — тупість, не цнота, повір! 673] Кажеш, насильство? Хай так Але ж воно миле дівчатам: 674]     Що так їх вабить, на те начебто з примусу йдуть. 675] Силою схилиш до втіх — усяка зрадіє тій силі; 676]     Навіть зухвалість ота — гарний даруночок їй. 677] А не торкнешся, хоч міг, — удаватиме радість обличчям, 678]     Серцем до тебе, однак, — певен я, — чутиме жаль. 679] Силою Фебу взяли, та й сестра її звідала силу, — 680]     Й не нарікали на тих, хто перемогу здобув. 681] Річ усім знана, а все ж не зайве про те нагадати, 682]     Як із Гемонії муж взяв Лікомеда дочку. 683] Вже пастухові—судді горезвісну дала нагороду 684]     Перша з—між трьох, що зійшлись побіля Іди богинь. 685] Вже із далеких країв прибула до Пріама невіста — 686]     Впевнено в Трої самій грецька осіла жона. 687] Вслід за ображеним мужем тоді поклялось усе військо 688]     Еллінів: біль одного спільною справою став. 689] Сам же Ахілл (був би сором, якби то не з волі Фетіди!) 690]     Одягом довгим ховав стать чоловічу свою. 691] Чим, Еакіде, ти руки зайняв? У мистецтві Паллади, 692]     Не у прядінні, шукай слави гучної собі! 693] Що тобі кошики ті? До щита в тебе здатна лівиця, 694]     В правій, що нею вкладеш Гектора, — вовни клубок? 695] Нум веретено одкинь, що намотує нитку марудну, — 696]     Списом тобі потрясать, що з Пеліонських гаїв. 697] З Деїдамією в спальні одній випадково лишившись, 698]     Пристрасті не вгамував — сам себе видав Ахілл. 699] Силою (вірити слід) була тут же подолана діва, 700]     Потай жадала й сама, щоб подолали її. 701] "Не покидай!" — зупиняла Ахілла, що йти поривався, 702]     Вже ж бо не прядку в руці — грізне оружжя тримав. 703] Де ж те насильство тепер? Чому так ласкаво вмовляєш,