Мистецтво кохання

001] Хто з—поміж римлян ще й досі не чув про мистецтво кохання, 002]     Хай, прочитавши цей твір, буде в коханні митцем. 003] Що ж бо вітрило, весло, як судном не керує мистецтво? 004]     Що скакуни запальні? Що без мистецтва Амур? 005] Автомедонт по—мистецькому вмів колісницею править, 006]     Тіфій з умінням тонким вів гемонійське судно. 007] Я — за наставника з волі Венери в хлопчини Амура, 008]     Я на любовних стежках — Тіфій і Автомедонт. 009] Буйної вдачі Амур: неохоче мені він кориться, 010]     Добре, що то лиш хлоп'я: можна ще вдачу ліпить. 011] Гри на кіфарі Ахілла в свій час научав син Філіри — 012]     М'якнув од гомону струн дух вихованця жорсткий. 013] Хто ворогів незчисленних жахав, а деколи й друзів, — 014]     Сам перед старцем колись сивоголовим тремтів. 015] Ту, що її потім Гектор відчув, — непоборну долоню 016]     Він під тростину хльостку сам же не раз підставляв. 017] Учень Хірона — Пелід, мій — Амур—, як свавільні обидва, 018]     Так і богині сини — парость Еака й Амур. 019] Та чи тяжкого ярма не вдягають на шию бикові? 020]     Та чи вудил не гризе навіть породистий кінь? 021] Тож і мені піддається Амур, хоч разить мене в груди 022]     Стрілами з лука свого, палить жорстоким огнем. 023] Хай він дошкульніше б'є, хай вогнем усе глибше діймає: 024]     Більшої рани завдасть — краще помщуся йому. 025] Та не від Феба (не буду брехать) перейняв я те вміння, 026]     Не запозичив його з лету небесних птахів, 027] Не научали мене, пастуха на Аскрійській долині, 028]     Кліо і вісім її розумом славних сестриць — 029] Досвід цю книгу живив; довіряйте ж їй: викладу віршем 030]     Правду всю. Правді моїй, ненько Амура, сприяй! 031] Одаль, пов'язки тонкі, соромливих ознако, тримайтесь! 032]     Одаль — хто білість ноги довгим одінням окрив! 033] Я про кохання співаю легке, про дозволені втіхи — 034]     Квіти, що потай рвемо, — не про злочинну жагу. 035] Спершу, коли вже ти став, новобранець, під прапор Венери, 036]     Пильно розглянься довкіл, що захопило б тебе. 037] Друга турбота твоя — щоб обранка й тебе покохала, 038]     Третя — аби ця любов не на хвилину була. 039] Ось про що йдеться тут, ось де суперництва нашого поле — 040]     Вправно по ньому скеруй колеса біг до мети. 041] Поки ще можеш ти взяти розгін, попустивши повіддя, 042]     Вибери саме таку, що до вподоби тобі. 043] З неба, однак, не впаде вона — добре шукай, котрій скажеш: 044]     "Ти лиш одна з багатьох зачарувала мене!" 045] Таж і мисливець на лань не будь—де розставляє тенета — 046]     Знає, в якому з ярів підстерегти кабана, 047] Знає кущі птахолов, а рибалка досвідчений — місце, 048]     Де, лиш закине гачок, риба одразу клює. 049] Так от і ти, що шукаєш когось для тривкого кохання, 050]     Спершу завваж ті місця, де найгустіше дівчат. 051] Щоб однайти їх, не треба, повір, напинати вітрила, 052]     Ніг на дорогах курних не доведеться збивать. 053] Хоч Андромеду Персей від засмаглих привіз собі індів, 054]     Хоч і фрігієць Паріс викрав лаконську жону: 055] Стільки й таких тобі Рим дасть дівчат, що з подивом скажеш: 056]     "Цілого світу краса, видно, розквітнула тут!" 057] Скільки зернин на Гаргарській горі, виногрон — у Метімні, 058]     Риб — у морській глибині, птаства — між листям дерев, 059] На небосхилі — зірок, стільки й цвіту дівочого в Римі, — 060]     Як не сказати, що тут — мати Енея живе? 061] Юні тобі до смаку, що лишень повноліття сягають, — 062]     Щонаймиліше дівча тут же побачиш в юрбі. 063] Інших, що вже на порі, полюбляєш — і ними рясніє; 064]     Врешті, в очах заряхтить од розмаїття того. 065] Може, до старших охочіший ти (у них досвіду більше) — 066]     Що ж, і з таких не одну — сотні зустрінеш у нас. 067] Лиш завітай під Помпеєву тінь у ті дні, як одчує 068]     Дотики сонця палкі в небі Геракловий Лев, 069] Чи під склепіння, де мати, примноживши синову щедрість, 070]     Мармуром дальніх країв пишно прибрала палац. 071] Портика не омини, що звела його Лівія, давши 072]     И назву йому; він цвіте барвами давніх митців: 073] Ось п'ятдесят Данаїд, щоб убити братів своїх, стали, 074]     Тут же — сам батько Данай, грізно підняв він меча. 075] Дня не проґав, коли ллє над Адонісом сльози Венера, 076]     Й сьомого — світлого дня для іудеїв усіх.