Мистецтво кохання

470]     Ще прочитає колись, кроку назад не роби. 471] З часом же бик до ярма, до повільного плуга звикає, 472]     З часом кориться вузді ще не об'їжджений кінь. 473] Перстень, залізне кільце од постійного тоншає вжитку, 474]     Сам же окрайцем стає, краючи землю, леміш. 475] Камінь, хоч він і твердий, вода, хоч яка вона плинна, — 476]     Брилу камінну, проте, сточує плинна вода. 477] Ти й Пенелопу саму — постарайся лишень — переможеш, 478]     Трою, за рік чи за два, — візьмеш ти, візьмеш—таки! 479] А прочитавши, одвіту не дасть — до одвіту не силуй: 480]     Тільки б читала твої сповнені ласки слова. 481] Що прочитає, на те як не нині, то завтра відпише: 482]     З часом, по крокові крок, стане близькою тобі. 483] Спершу — чого не бува? — ти гіркого листа прочитаєш: 484]     Марні зусилля, мовляв; більше, прошу, не турбуй. 485] Просить, а думає так: "Налягатиме ще — поступлюся". 486]     Тож осягнеш ти свого, лиш наполегливий будь. 487] Може, на лектиці кралю твою, що лягла собі навзнак, 488]     Слуги нестимуть; її — мов ненароком зустрінь, 489] Слово до неї промов, та не прямо кажи — манівцями: 490]     Так ти в оману введеш вухо злобливе чиєсь. 491] Може, сама на прогулянку вийде під портик розлогий — 492]     З нею дозвілля й своє не забувай розділить. 493] То трохи спереду йди, то, відставши, — дещо позаду; 494]     Часом приспішуй ходу, часом поволі ступай. 495] Можеш на відстані пари колон, для поваги, триматись, 496]     Можеш пліч—о—пліч іти — жодного сорому тут. 497] Сяде в театрі, всім очі милуючи, — сядь побіч неї: 498]     Буде на чому й тобі гарно попасти свій зір. 499] Тільки частіш поглядай, досхочу подивляй її вроду, 500]     Мову веди звіддаля — знаками, порухом брів. 501] Щедро тому, хто зображує дівчину, бий у долоні, 502]     Хто за коханця — тому ще запальніше плещи. 503] Стане — за нею вставай; сидить — не схоплюйся з місця, 504]     Бо відтепер не тобі час твій належить, а їй. 505] Не кучеряв лиш волосся свого розігрітим залізом, 506]     Каменем звітрених скель заросту ніг не стирай. 507] Хай цим займаються ті, хто звеличує матір Кібелу 508]     На верескливо гучнім, як у фрігійців, ладу. 509] Врода недбала — окраса мужів. Чи не викрав із Кріту 510]     Міноса доньку Тесей, хоч кучерявий не був? 511] Чепуруном Гіпполіт не ходив, а сподобався Федрі, 512]     В лісі б Адонісу жить — рани ж богині завдав. 513] Зваблює хай чистота й засмаглість на Марсовім полі, 514]     Тога нехай на тобі гарно, рівненько лежить. 515] Зуби — щоб чисті були, язика щоб ніде не кололи, 516]     Хай не гуляє нога в надто широкім взутті. 517] Хай не стирчить навсібіч абияк підтяте волосся: 518]     Чуб свій і заріст лиця вмілій руці довіряй. 519] Також про нігті подбай, щоб не довгі були та без бруду, 520]     З ніздрі, як часом бува, щоб волосок не стремів. 521] Подих аби неприємним не був, коли рота розтулиш, 522]     Запах провідці отар, цапа, з під пахв щоб не чувсь. 523] Інше — то справа манірних дівчат або тих серед хлопців, 524]     Хто не обранку (ганьба!) — хлопця очима пасе. 525] Втім, уже Вакх закликає співця! Він сприяє коханцям, 526]     Радий вогневі, що ним сам же колись пломенів. 527] Наче причинна, бродила піском, їй незнаним, крітянка — 528]     Дією, куснем землі, що серед пінявих хвиль. 529] Як покладалась до сну, так і вибігла: в туніці вільній, 530]     Боса; волосся густе злотом по плечах пливло. 531] В безгомінь моря, до хвиль: "Жорстокий Тесею!" — гукала, 532]     Сльози дощем по лицю (чи заслужила?) лились. 533] Кликала й плакала враз — пасувало одне їй і друге: 534]     Сліз найрясніші струмки вроди не збавили їй. 535] Знов себе в груди б'є найніжніші — "Утік, — лементує, — 536]     Зрадник лукавий, утік! Що ж мені бідній робить?.. 537] Що ж мені, — плаче, — робить?.." Аж тут задзвеніли кімвали, 538]     Бубни озвались лункі з—під невсипущих долонь. 539] З остраху падає ниць, на півслові жалі перервавши, 540]     Зблідла вона на лиці — крові й краплинки нема. 541] Ось і менади вже тут, на плечах розпустивши волосся, 542]     Ось і сатири в'юнкі, Вакха провісники, тут; 543] Ось і підпилий Силен на ослі, що прогнувся під старцем,— 544]     Хоч і підпилий, проте вправно за гриву вхопивсь. 545] Та, поки ловить менад, а вони — з ним забаву заводять, 546]     Поки, невдаха—їздець, ослика прутом шмага, 547] Раптом не втримавсь—таки — стрімголов через вуха ослячі