Метаморфози

98] Тільки цим рогом одним поплатившись, окрасою лоба, 99] Цілим лишивсь Ахелой. Але й цю свою ваду він легко 100] То комишевим вінком, то вербовим приховував листям. 101] Ти ж поплатився життям, на цю діву поквапившись, Нессе! 102] Пущена з лука крилата стріла тобі спину прошила. 103] Саме тоді з молодою дружиною син Громовержця, 104] В отчий вертаючись край, Зупинивсь над бурхливим Евеном, 105] Він од зимових негод аж запінивсь; виходячи з себе, 106] Вир побіч виру крутив — годі й думати про переправу. 107] Поки вагався Геракл (за жону— не за себе боявся), 108] Несе підійшов,, що не тільки був дужий, а й знав усі броди. 109] «Я вже подбаю,— сказав,— щоб вона на тім березі стала. 110] Ти ж при одвазі своїй можеш плавом пуститись, Алкіде!» 111] Зблідлу не тільки од хвиль рокітливих, але й від кентавра, 112] Взяв калідонку герой аонійський і Нессу довірив. 113] Сам же, як був,— сагайдак мав на плечах і лев ячу шкуру. 114] Бо свою довбню і зігнутий лук на той бік перекинув,— 115] «Вже як почав я плисти — течію подолаю!» — промовив. 116] І без вагання пливе навпростець; не шукає, де менше 117] Річка бурлить: він не з тих, що пливе собі за течією. 118] Ось і на березі став, уже й лук із землі піднімає; 119] Втім, наче голос дружини почув. Озирнувсь, а вже з нею 120] Щезнути хоче кентавр. «Ти куди? Не надійся на прудкість 121] Ніг своїх! — грізно гукає Алкід.— Я до тебе звертаюсь, 122] Нессе двообразний! Стій! На моє посягати не важся! 123] Нехтуєш мною — то батька свого пригадай, Іксіона, 124] Й колесо — муку його — і не рвися до втіх незаконних. 125] 1 не втечеш, хоч на кінську свою розраховуєш силу: 126] Раною наздожену, не ногами!» Підтверджує ділом [157] 127] Слово останнє: напнув тятиву й втікачеві стрілою 128] Спину прошив — і стримить із грудей гачкувате залізо. 129] Тільки той вирвав стрілу — з обох отворів тут же струмками 130] Вдарила кров, що з їдкою лернейською змішана жовчю. 131] Несе, підхопивши цю кров,— «Не помру я, одначе, без помсти»,— 132] Мовив до себе й накидку, просяклу гарячою кров'ю, 133] Тій, котру викрав, дає: «Ти любов,— каже,— нею привернеш».