#Галябезголови
- Автор: Дашвар Люко
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7671-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «#Галябезголови». Краткое содержание книги:
З підсобки вийшла немолода жінка у білому фартуху. У руках деко, повне свіжого хліба.
— За півгодини відчинимося! — сказала доброзичливо, поставила деко на прилавок. — Бо хліб тільки з печі. Гарячий!
— Я не по хліб, — Льоня поклав поряд із деком сто гривень, потім дістав фото, на якому біля «міні-купера» на АЗС були зафіксовані Юрко Консуматенко і Галя з котом на руках, показав жінці. — Прошу, подивіться! Ви цю автівку у Козельці бачили?
Жінка сховала гроші до кишені, вдивилася у фото.
— Оцей іржавий мотлох стояв на подвір’ї Гавани, а оцей хлопець… — вказала на Юрка Консуматенка, — так сильно випивав із Гаваною на пару, що ми думали — потруяться хлопці!
— А дівчина з котом?
— Може, і були, та я їх не бачила.
— А хто такий Гавана?
— Дебіл, прости Господи! — із прикрістю відповіла жінка.
Гавана давно пропив тєлік, тому в лице народних депутатів не знав. Навіть тих, кого преса регулярно демонструє суспільству як не через бійки у парламенті, так через корупційні скандали. Вийшов рано-вранці з хати посцяти під старою грушею і раптом побачив, як його власним подвір’ям швендяє плюгавенький підсліпуватий тип у красивому чорному пальті і блискучих черевиках. Та ще й заглядає у всі дірки. Гавана психонув не на жарт і навіть одразу вирішив, що мурло заплатить за нахабство красивим чорним пальтом і блискучими черевиками!
На слова витрачатися не став. Вхопив дровиняку, яка попід хатою валялася. Витягнув шию вперед, що твій леопард на полюванні, заніс над головою руку з дровинякою, тихо-тихо посунув у бік непроханого гостя. До чоловіка, який, на думку Гавани, виглядав як гарантовано слабка жертва, лишалося не більше кількох метрів, і Гавана вже бачив, як після його удару нахабне чмо впаде мордякою у багнюку, коли з-за хати, з обох її боків, випірнули по двоє дужих молодиків з такими квадратними щелепами, що і сліпий би наклав у штани.
— Що?! Що?! Ах ти козел довбанутий! Та ти хоч знаєш, хто я такий?! — верещав нардеп Гашинський, коли бодігарди за мить скрутили Гавану, зв’язали, потягли до його ж гаража, щоби влаштувати там катівню.
Кинули дядька у гаражі на долівку. Гашинський підскочив: розмахував «глоком», щосили буцав міцного дядька носаками блискучих черевиків.
— Ти що задумав, мать твою? Замах на життя народного обранця?! Та я тебе самого зараз на дрова порубаю, сука!
Бодігарди спостерігали без емоцій, а змучений безсонням Льоня спробував форсувати події, аби скоріше повернутися до машини і хоч кілька хвилин передрімати.
— Шефе, може, спочатку допитаємо? Бо буде, як у Житомирі: вистрелили випадково, а влучили поміж очі…
Гашинський кивнув: працюй! Льоня нахилився до Гавани, показав йому фотку із заправки.
— Автівку цю бачив? А людей?
Гавана зиркнув на фотку, перевів погляд на блискучі чорні черевики Гашинського.
— Цей пасажир тиждень у мене жив на всьому готовому! А потім, падло, обікрав мене і злиняв! — відповів черевикам.
— А що: голий-босий приїхав? — спитав Льоня.
Гавана кинув обережний погляд на нардепа, перевів його на Льоню.
— Можна я з долівки підведуся? У мене теє… нирки хворі.
Всадили дядька на табурет посеред гаража, за десять хвилин знали навіть подробиці побуту Юрка Консуматенка під час його гостювання у Гавани.
— А дівчина? І кіт? — Гашинський уп’явся злими оченятками у Гавану.
— Не було дівчини. Присягаюся мамою! Хлопець сам приїхав. І кота не було.
— А чому цей козел у тебе зупинився?
— Так теє… купую деякі вживані речі. А потім перепродую. Люди про це знають. От і несуть.
— Вживані? Може, крадені? — уточнив Льоня.
— Нащо питаєте, якщо знаєте?
— Зараз іще більше знатимемо! Показуй, що цей Консуматенко тобі продав! — наказав Гашинський.
— Нема чого показувати! Цей козел спочатку продав мені свій мотлох, а потім, сука, його ж і вкрав! Ще й мого добра прихопив!
— Тоді опиши його мотлох!
— Та дріб’язок! Певно, обніс бідну хату, бо привіз старі планшет і ноутбук, кілька срібних ложечок і кавоварку.
— І все? — Гашинський із підозрою уп’явся у Гавану поглядом.
— Ще черевики нормальні такі. Ото тільки черевики і залишилися.
— Показуй! — наказав нардеп.
За хвилину роздивлявся чоловічі черевики фірми Camper, які бодігард приніс із хати Гавани.