#Галябезголови

Тьома відчув, як серце зупиняється. Альтернатива смерті двадцять п’ятого березня виглядала не менш пекельно! І де захисту шукати? Майбутній психолог враз згадав: у нього є не тільки мама! Кинувся було дзвонити батькові, та страх змусив загальмувати. А раптом Жадкін прослуховує його телефон?

— Ні, дзвонити не можна! — метушився по квартирі, вимикав світло, виглядав у вікна, намагаючись зрозуміти, чи слідує хтось за ним, ніби за хвилину страшні люди Жадкіна вже мали постукати у двері. Та що вночі з вікна роздивишся? Хіба що місяць і весняні зорі.

Ледь дочекався ранку, зірвався, про всяк випадок закинув у автомобільний бардачок мобільний Галі, скерував червону «мазду» у бік Затятового, де не був жодного разу. Тільки й знав, що батько живе у містечку відлюдником, хазяйнує на своїй базі відпочинку. Чорнобай навіть пропонував сину провести весілля у «Леваді» і просто приїжджати у будь-який час, та Тьома давно звузив спілкування з батьком до вимагання грошей під ніби пристойними приводами.

— Значить, настав тобі час, тату, брати участь у житті сина не тільки грошовими подачками, — прошепотів до уявного Чорнобая.

За навігатором дістався пункту призначення о пів на дев’яту ранку. Зупинив «мазду» біля дивної кав’ярні-вагона. Вип’є кави, подумає, як красномовніше викласти батькові проблему, щоби зрозумів увесь жах, який загрожує синові, і при цьому не розпатякати про кейс із грошима. Та коли симпатична білявка зі збудженими від цікавості очима не просто спитала його ім’я, а й запропонувала показати, де зараз Чорнобай, із радістю погодився. Встигне ще кавою зарядитися.

— А я — Лєна, — дівчина усілася в автівку поряд із Артемом, тицяла пальцем, вказуючи, куди їхати.

— Ти дуже мила.

— Дякую. А Андрій Іванович у курсі, що ти приїхав?

— Не в курсі. Вирішив зробити татові сюрприз.

— Не боїшся, що тато сам тобі сюрприз влаштує…

— Ти про що, Лєно?

Усміхалася загадково.

— Та сам усе зараз побачиш. На власні очі.

— А їхати ще довго? Бо так заінтригувала…

— Хвилин десять, — відповіла Лєнка Гвоздовська, і хоч усе косувала на красивого сина Чорнобая, відволікалася на мить на власні справи, бо зателефонувала до лікарні і повідомила, що запізниться на годину. Ясно, що з поважних причин! «Відчуваю, знову доведеться до Сашка забігти, аби ще свіжіші новини йому розповісти. А новини точно будуть… — подумала злостиво. — Хай забуває хвойду Галю! По неї чоловік приїхав!»

Виїхали за місто, дорога повела до лісу, та дівчина вказала не на широку дорогу, уздовж якої висів вказівник «Левада», а на вузьку ґрунтову доріжку, яка губилася у лісі.

— Хіба нам не в «Леваду»? — спитав Тьома.

— Андрій Іванович зараз у своїй лісовій хатині.

— Мій батько живе у хаті посеред лісу? Це нагадує казку про трьох поросят. А у нього хата солом’яна чи з гілок?

— Жартуєш? У твого тата здоровезний зруб у Затятовому, а в лісі він собі відреставрував старовинний будинок. Кажуть, всередині там усе дуже гарно зроблено, але твій тато туди нікого не впускає. Ну, майже нікого. Тобі-то обов’язково дозволить увійти і все-все роздивитися. І як там гарно. І хто там разом із твоїм татом живе…