Нескінченна історія
- Автор: Энде Михаэль Андреас Гельмут
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Старого лева
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нескінченна історія». Краткое содержание книги:
- Ні, повелителю.
- Чому ні?
- Тут є лише життя і смерть, лише Перелин і Ґоаб, тут немає історії. А ти мусиш прожити власну Історію. Тобі не вільно тут залишатися.
- Але ж я не можу звідси вийти, - мовив Бастіян. - Ця пустеля надто велика, щоби хтось колись зміг звідси вибратися. А ти не можеш винести мене з цих пісків, бо ти несеш пустелю в собі.
- Дорогу у Фантазії ти зможеш знайти тільки за своїми бажаннями, - сказав Ґраоґраман. - А йти повинен від одного бажання до іншого. Те, чого не прагнеш, тобі недоступне. Слова «близько» і «далеко» означають у Фантазії тільки це. Замало лише захотіти піти звідкись. Ти мусиш запрагнути кудись потрапити. Тож нехай тебе провадять твої бажання.
- Але я нікуди не хочу від тебе йти, - відповів Бастіян.
- Отож тобі доведеться пошукати наступне бажання, - чомусь дуже суворо промовив Ґраоґраман.
- Та якщо навіть я якось його знайду, як мені вибратися звідси? - спитав Бастіян. - Невже це можливо?
- Послухай мене, повелителю, - тихо заговорив Ґраоґраман, - у Фантазії є таке місце, з якого можна дістатися куди завгодно і куди можна потрапити звідусіль. Це місце називають Храмом Тисяч Дверей. Ніхто і ніколи не бачив його зовні, бо цього «зовні» в нього просто нема. Зате всередині Храму Тисяч Дверей міститься лабіринт - сотні тисяч дверей, незліченна кількість проходів. Хто хоче дізнатися, що це, той мусить наважитися увійти досередини.
- Але як? Ти ж кажеш, що до Храму Тисяч Дверей не можна наблизитися зовні!
- Кожні двері, - вів далі лев, - кожні двері у Фантазії є дверима у Фантазію, навіть найпростіші двері до кухні чи до стайні, ба навіть дверцята шафи на якусь коротку, майже невловну мить можуть стати входом до Храму Тисяч Дверей. Тільки-но ця мить проминає, вони знову стають тим, чим були до того. Тому ніхто і ніколи не може двічі увійти в одні й ті самі двері. І жодні з тисяч дверей не ведуть назад - туди, звідки ти прийшов. Тому що шляху назад нема. Немає вороття.
- Але, потрапивши туди, у Храм Тисяч Дверей, - далі допитувався Бастіян, - я зможу звідти кудись вийти?
- Так, - відповів лев, - але й це далеко не так просто, як у звичайних будівлях. Тому що через лабіринт тисяч дверей ти зможеш пройти, тільки якщо в тебе є справжнє бажання. Той, хто не має такого бажання, змушений блукати доти, доки не зрозуміє, чого він насправді хоче. Іноді це триває надзвичайно довго.
- Та як же знайти оті двері, через які можна буде увійти у храм?
- Цього треба запрагнути.
Бастіян надовго замислився, а тоді мовив:
- Дивно якось, що не можна просто отак собі взяти - і забажати що хочеш. І взагалі, звідки беруться наші бажання? І що це таке - бажання?
Ґраоґраман уважно подивився на хлопця, однак нічого не відповів.
Через кілька днів між ними відбулася ще одна надзвичайно важлива розмова. Бастіян показав леву напис на зворотному боці Сяйва.
- «Роби що хочеш» - про що тут ідеться? - запитав він. - Адже це означає, що я маю право робити все, що заманеться, хіба ж ні?
Ґраоґраманова морда раптом страшенно споважніла, а його очі запалахкотіли.
- Ні, - відказав він, і то був глибокий, громовий рик. Це означає, що ти повинен іти за своїм Істинним Прагненням і здійснювати його. Знай, що на світі немає нічого важчого.
- Моє Істинне Прагнення? - перепитав вражений Бастіян. - Не розумію. Що це таке?
- Це твоя власна сокровенна таємниця, від тебе прихована.
- Як же мені її довідатися?
- Ідучи шляхом бажань: від одного до другого. І так аж до останнього. Саме воно приведе тебе до твого Істинного Прагнення - до того, чого ти хочеш насправді.
- Мені не здається, що це аж так складно, - зауважив Бастіян.
- З усіх шляхів цей - найнебезпечніший, - мовив
лев.
- Чому? - запитав Бастіян. - Я нітрохи не боюся.
- Йдеться не про те, чи ти боїшся, - прогримів Ґрао- ґраман. - Просто цей шлях вимагає щонайвищої правдивості та уваги, бо іншої такої дороги, де настільки легко заблукати, нема.
- Ти маєш на увазі, що в нас, очевидно, не завжди добрі бажання? - не відступався Бастіян.
Лев ударив хвостом по піску, на якому лежав.
Він притис вуха до голови і наморщив ніс, із його очей посипалися іскри. Бастіян мимоволі аж втиснув голову в плечі, коли Ґраоґраман прорік голосом, від якого задвигтіла земля:
- Що ти знаєш про те, що таке Бажання! Що ти знаєш про те, що таке добре!
Згодом Бастіян багато розмірковував про ці слова. Та є речі, які не збагнеш, лише розмірковуючи: їх треба спізнати на власному досвіді. Отож сталося так, що - вже набагато пізніше, багато чого переживши, - Бастіян пригадав Ґрао- ґраманові слова і почав їх розуміти.
Тим часом із Бастіяном знову відбулися певні зміни. До всіх дарів, які він прийняв після зустрічі з Місяцівною, тепер додалися ще й відвага і мужність. І, як завжди, натомість щось зникло. Отож Бастіян забув, як він раніше усього лякався.