Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Отже, СЕПО.
Мікаель прикусив нижню губу. Якщо тільки він не зсунувся з глузду на ґрунті своїх розслідувань, за ним стежать, але так грубо, що йому вдалося це помітити.
А може, і не грубо? Адже єдиною причиною, через яку він звернув увагу на машину, був номерний знак, що за дивним збігом обставин викликав у нього певні асоціації. Коли б не літери «КАБ», він би не завдав собі клопоту на машину й глянути.
Всю п’ятницю «КАБ» виблискував своєю відсутністю. Мікаель не був певен, але йому здалося, що цього дня його супроводжувала червона «Ауді», щоправда, розгледіти номер йому не вдалося. Проте в суботу «Вольво» повернулася.
Рівно через двадцять секунд після того, як Мікаель Блумквіст покинув кафе «Копакабана», Крістер Мальм, що сидів у тіні, за столиком кафе на іншому боці вулиці, підняв цифровий апарат «Нікон» і зробив серію з дванадцяти знімків. Він сфотографував двох чоловіків, що вийшли з «Копакабани» відразу після Мікаеля і проїхали за ним мимо кінотеатру.
Один з чоловіків був доволі моложавим блондином непевного віку. Другий здавався трохи старшим, з рідким світло-рудим волоссям і в темних окулярах. На обох були джинси і темні шкіряні куртки.
Біля сірої «Вольво» вони розсталися. Той, що старше, відчинив дверці машини, а моложавий рушив слідом за Мікаелем Блумквістом у бік метро.
Крістер Мальм опустив камеру і зітхнув. Він уявлення не мав, навіщо Мікаель наполегливо просив його погуляти в неділю вдень навколо кафе «Копакабана» і перевірити, чи не з’явиться там сіра машина марки «Вольво» з потрібним реєстраційним номером. Згідно з інструкцією, Крістеру слід було спробувати сфотографувати людину, яка, на думку Мікаеля, відразу після третьої підійде до машини і відчинить дверці. Паралельно йому належало перевірити, чи не буде хто-небудь таємно переслідувати Мікаеля.
Це виглядало як типова гра в детектива Калле Блумквіста. Крістер Мальм ніяк не міг зрозуміти, параноїк Мікаель за натурою чи має якісь аномальні таланти. Після подій у Госсеберзі Мікаель зовсім замкнувся, з ним стало важко розмовляти. Правда, Мікаель завжди поводився так, коли працював над яким-небудь складним матеріалом. Крістер пам’ятав його таким же замкнутим і одержимим у період історії з Веннерстрьомом, але зараз ці якості виявлялися виразніше, ніж будь-коли.
Проте Крістер легко переконався, що за Мікаелем Блумквістом справді стежать. Тут вочевидь назрівала якась нова чортівня, яка, швидше за все, вимагатиме від «Міленіуму» часу, сил і ресурсів. Крістер Мальм вважав, що тепер, коли головний редактор дезертирував у «Великого Дракона» і з такими зусиллями досягнута стабільність «Міленіуму» раптом опинилася під загрозою, не найліпший час для гри в детективів. Але з другого боку, він уже мінімум десять років не ходив ні на які демонстрації, за винятком параду осіб нетрадиційної орієнтації, і цієї першотравневої неділі спокійно міг відгукнутися на прохання Мікаеля. Крістер підвівся і подався за переслідувачем Мікаеля Блумквіста, хоча цього від нього вже не вимагалося. Правда, вже на Лонгхольмсґатан він втратив чоловіка з очей.
Зрозумівши, що його телефон прослуховується, Мікаель Блумквіст щонайперше послав Хенрі Кортеса купити старі мобільні телефони, і Кортес буквально за безцінь роздобув нерозпродану партію апаратів «Ерікссон ТЮ». Мікаель відкрив анонімні рахунки для оплати карток і роздав резервні телефони Малін Ерікссон, Хенрі Кортесу, Анніці Джанніні, Крістеру Мальму і Драґанові Арманському, один, зрозуміло, залишивши собі. Нові засоби зв’язку використовувалися лише для розмов, абсолютно не призначених для чужих вух. Повсякденне ж телефонне спілкування йшло за звичайними офіційними номерами. Тобто всім доводилося носити з собою по два мобільні телефони.
З кафе «Копакабана» Мікаель поїхав до «Міленіуму», де в ці вихідні чергував Хенрі Кортес. Після вбивства Залаченка Мікаель склав графік чергувань, згідно з яким у редакції «Міленіуму» завжди були люди і хто-небудь залишався ночувати. Окрім нього самого у графіку значилися Хенрі Кортес, Малін Ерікссон і Крістер Мальм. Ні Лотту Карім, ні Моніку Нільссон або менеджера з розподілу рекламних площ Сонні Маґнуссона туди включати не стали. Їм навіть не пропонували. Лотта Карім страшенно боялася темряви і ні за що в житті не погодилася б сама ночувати в редакції, Моніку Нільссон темрява хвилювала найменше, але вона працювала над своїми темами як божевільна і належала до людей, які завжди йдуть додому відразу після закінчення робочого дня. Сонні Маґнуссону був шістдесят один рік, він не мав жодного стосунку до редакційної роботи, та й незабаром збирався у відпустку.