Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
З одного боку, ЗМІ розглядали СЕПО як чудове джерело інформації, і майже будь-яка політична помилка виливалася в ефектні заголовки: «СЕПО підозрює, що…». Посилання на СЕПО відразу надавало заголовку ваги.
З другого боку, ЗМІ й політики різних рівнів дружно накидалися на співробітників СЕПО, що стежили за шведськими громадянами, якщо їх на цьому ловили. Тут таїлося щось таке суперечливе, що Арманський кожного разу сумнівався в розсудливості як політиків, так і ЗМІ.
Проти самого факту існування СЕПО Арманський нічого не мав. Адже хтось повинен стежити за тим, щоб чокнуті націонал-більшовики, що начиталися Бакуніна — чи якого дідька подібні неонацисти там читають, — не виготовили бомбу з мінеральних добрив з нафтою і не встановили її у фургоні перед резиденцією шведського уряду. Отже, необхідність у СЕПО була, й Арманський вважав, що деякий нагляд за громадянами, якщо він ведеться в ім’я захисту спільної безпеки, зовсім навіть не шкідливий.
Проблема, зрозуміло, полягала в тому, що організація, покликана вести спостереження за громадянами, повинна бути під найсуворішим суспільним контролем і за нею повинен здійснюватися строгий конституційний нагляд. Діяльність же СЕПО виявлялася практично недоступною для наглядання політиків і членів Риксдагу, навіть коли прем’єр-міністр призначав спеціального перевіряльника, якому на папері надавався доступ до всього. Арманському давали почитати книжку Карла Ліндбума «Завдання», і в міру читання він дивувався все більше. У США десяток керівників СЕПО негайно відправили б до слідчого ізолятора за обструкцію і змусили б шеренгою пройти через публічний допит комісії конгресу. У Швеції ж вони вочевидь були недосяжні.
Справа Лісбет Саландер показувала, що в цій організації щось негаразд, але коли Мікаель Блумквіст прийшов і вручив йому мобільний телефон, вільний від прослушки, першою думкою Драґана Арманського було, що Блумквіст зїхав з глузду. Лише вникнувши в деталі і вивчивши знімки Крістера Мальма, він неохоче визнав, що підозріння Блумквіста не позбавлені підстав. Це не провіщало нічого хорошого і означало, що змова, жертвою якої п’ятнадцять років тому стала Лісбет Саландер, справді була.
Для випадковості тут було надто багато збігів. Припустімо, що Залаченка міг убити ненормальний борець з властями, але одночасно з цим у Мікаеля Блумквіста і в Анніки Джанніні викрадають документ, що становить основу доказової бази. Це вже серйозно. А до того ж головний свідок, Гуннар Бйорк, узяв та й повісився.
— Гаразд, — сказав Арманський, забираючи у Мікаеля документи. — Отже, ви не проти того, щоб я передав це своїй контактній особі?
— Значить, ви кажете, що довіряєте йому?
— Я знаю його як людину високих моральних якостей і виняткової прихильності демократії.
— У СЕПО? — сказав Мікаель Блумквіст з очевидним сумнівом у голосі.
— Нам з вами необхідно прийти до згоди. Ми з Хольгером Пальмґреном обоє схвалили ваш план і співпрацюємо з вами, але я стверджую, що власними силами нам з цією справою не впоратися. Щоб усе не закінчилося катастрофою, ми повинні знайти союзників серед владних структур.
— Добре, — неохоче кивнув Мікаель. — Просто мені раніше ніколи не доводилося видавати інформацію про матеріал до того, як його опублікують.
— Але в даному разі ви це вже зробили. Ви вже все розповіли мені, своїй сестрі і Пальмґрену.
Мікаель кивнув.
— А поділились інформацією ви, бо самі розумієте, що ця справа виходить далеко за межі статті у вашому журналі. У цьому випадку ви не сторонній репортер, а дійова особа подій, що розгортаються.
Мікаель кивнув.
— І як дійова особа ви потребуєте допомоги, щоб зуміти досягти поставленої мети.
Мікаель знову кивнув. Хай там як, він не розповів усієї правди ні Арманському, ні Анніці Джанніні. У нього і Лісбет Саландер як і раніше були таємниці від решти людства. Він потис Арманському руку.
Розділ 09
Через три дні після того, як Еріка Берґер стала до роботи головним редактором-практикантом, на той час головний редактор «СМП» Хокан Морандер помер прямо посеред робочого дня. Він увесь ранок просидів у себе в скляній клітці, а Еріка разом з відповідальним секретарем Петером Фредрікссоном проводила нараду із спортивною редакцією з метою познайомитися із співробітниками і зрозуміти, як вони працюють. Сорокап’ятилітній Фредрікссон був, як і Еріка, відносно новою людиною в «СМП» і пропрацював тут усього чотири роки. Еріці він здавався мовчазною, компетентною у найрізноманітніших питаннях і приємною людиною, тому вона вирішила, що, коли візьме командування кораблем, багато в чому покладатиметься на його думку. Значну частину робочого часу вона прикидала, на кого зможе спиратися і кого відразу залучить до керівництва газетою. Фредрікссон, безперечно, входив до числа кандидатів. Повернувшись до центральної редакції, вони побачили, як Хокан Морандер підвівся і попрямував до дверей.