Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Вона була не зовсім упевнена, що цілком підходить для керівництва такою безформною організацією, якою була газета «Свенска морґонпостен». Дуже різкий перехід від «Міленіуму» з п’ятьма співробітниками до щоденної газети, на яку працюють вісімдесят журналістів і ще приблизно дев’яносто чоловік — адміністрація, технічний персонал, дизайнери, фотографи, рекламний відділ, дистриб’ютори та всі інші служби, необхідні для виробництва газети. До цього додавалися видавництво, компанія-виробник і керуюча компанія. Загалом 230 чоловік.
На секунду Еріка задумалася, чи не зробила вона величезну помилку.
Потім старша з двох співробітниць рецепції помітила, хто прийшов у редакцію, вийшла із-за стійки і простягнула руку.
— Фру Берґер, ласкаво просимо до «СМП».
— Мене звуть Еріка. Доброго дня.
— Беатріс. Ласкаво просимо. Провести вас до головного редактора Морандера… тобто, я хочу сказати, до звільнюваного головного редактора.
— Дякую, але ж він сидить у тій скляній клітці, — з посмішкою сказала Еріка. — Гадаю, я знайду дорогу. Проте вдячна вам за люб’язну пропозицію.
Вона пішла прямо через редакцію і раптом помітила, що гомін трохи затих і всі погляди звернені до неї. Зупинившись перед напівпорожньою інформаційною стійкою, Еріка привітно кивнула.
— Через кілька хвилин у нас буде можливість привітатися як слід, — сказала вона, пройшла далі і постукала по одвірку скляних дверей.
Головному редактору Хокану Морандеру, змушеному залишати свою посаду, було п’ятдесят дев’ять років, і дванадцять з них він провів у скляній клітці редакції «СМП». Як і Еріку Берґер, його колись запросили з іншої фірми, тобто свого часу він так само вперше пройшов через редакцію, як щойно пройшла вона. Він розгублено поглянув на неї, кинув погляд на наручний годинник, підвівся і привітався.
— Доброго дня, Еріко. Я думав, ви будете в понеділок.
— Я не змогла ще день просидіти вдома. І ось я тут.
Морандер простягнув їй руку.
— Прошу. Я страшенно радий, що ви мене змінюєте.
— Як ви почуваєтеся? — спитала Еріка.
Він знизав плечима. Секретарка Беатріс принесла каву і молоко.
— У мене таке відчуття, ніби я вже живу впівсили. Говорити про це мені взагалі-то не хочеться. Спершу ти все життя почуваєш себе підлітком, у якого попереду безсмертя, а потім раптом виявляється, що залишилося вже зовсім небагато. Але одне можу сказати напевно — я не маю наміру провести решту часу в цій скляній клітці.
Він мимоволі потер груди — у нього були проблеми із серцем і судинами, що й стало причиною його раптового звільнення і змусило Еріку стати до роботи на кілька місяців раніше, ніж було домовлено спочатку.
Еріка обернулася і поглянула на редакційну залу. Вона була напівпорожня, а репортер з фотографом прошкували до ліфта, щоб зібрати матеріал про Першотравневі події.
— Якщо я заважаю і вам сьогодні не до мене, то я відразу піду.
— Моя робота сьогодні полягає в тому, щоб написати передовицю на чотири з половиною тисячі знаків про Першотравневі демонстрації. Я їх уже стільки написав, що можу робити це хоч уві сні. Якщо соціалісти висловляться за розв’язання війни з Данією, я повинен пояснити, чому вони не мають рації. Якщо соціалісти висловляться проти війни з Данією, я теж повинен пояснити, чому вони і в цьому випадку не мають рації.
— З Данією? — перепитала Еріка.
— Ну, першого травня треба неодмінно торкнутися конфлікту щодо питання про інтеграцію. І хоч би що соціалісти говорили, вони, зрозуміло, не матимуть рації.
Він раптом засміявся.
— Звучить цинічно.
— Ласкаво просимо до «СМП».
Еріка не мала певної думки про головного редактора Хокана Морандера. У колі головних редакторів він належав до безликих представників влади. Читаючи його передовиці, вона уявляла його собі нудною, консервативною людиною, майстром з буркотіння на тему податків і типовим ліберальним борцем за свободу слова, але особисто з ним раніше не зустрічалася і не спілкувалася.
— Розкажіть мені про роботу, — попросила вона.
— Я йду наприкінці червня. Два місяці ми працюватимемо паралельно, і за цей час ви зможете побачити як позитивні, так і негативні моменти. Я цинік і тому бачу в основному негативне.
Він підвівся і став поряд з нею біля скляної стінки.
— Ви побачите, що за цією стінкою у вас є чимало противників — денні керівники і ветерани з числа редакторів створюють свої маленькі імперії і утворюють власний клуб, членом якого ви стати не зможете. Вони намагатимуться розсувати кордони і проштовхувати власні теми й погляди, а вам доведеться тримати кермо влади міцною рукою, щоб їм протистояти.