Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Вигляд у нього був приголомшений.
Потім він раптом нахилився вперед, схопився за спинку офісного крісла, а через кілька секунд упав на підлогу і помер ще до того, як прибула «швидка допомога».
У другій половині дня в редакції панувала розгубленість. Близько другої приїхав голова правління Берґшьо і скликав співробітників на короткі збори, присвячені пам’яті головного редактора. Він говорив про те, що останні п’ятнадцять років життя Морандер присвятив газеті, і про ту ціну, яку іноді доводиться платити журналістам. Потім він оголосив хвилину мовчання, а після закінчення її почав роззиратися на всі боки, немов не знаючи, що робити далі.
Смерть на роботі — явище незвичайне, навіть рідкісне. Якщо вже на те пішло, людям належить умирати де-небудь в іншому місці. Вони повинні йти на пенсію або потрапляти до лікарні і потім раптом ставати темою спільної розмови в кімнаті для ланчу. До речі, ти чув, що в п’ятницю помер старий Карлссон? Так, серце. Профспілка повинна послати на похорон квіти. Смерть прямо на робочому місці і на очах у співробітників зачіпає людей зовсім по-іншому. Еріка помітила, що редакцію охопив шок. Газета виявилася без рульового. І раптом вона зрозуміла, що багато співробітників поглядають на неї. На темну конячку.
Хоча її ніхто про це не просив і гаразд не знаючи, що сказати, вона виступила на півкроку вперед і заговорила гучним і твердим голосом:
— Я знала Хокана Морандера загалом три дні. Це недовго, але навіть таке короткочасне знайомство з ним дозволяє мені з усією щирістю сказати, що я з радістю пізнала б його ближче.
Вона зробила паузу, куточком ока помітивши, що Берґшьо поглянув на неї і, здавалося, дивувався з того, що вона взагалі почала виступати. Еріка зробила ще крок наперед. Не посміхайся. Тобі не можна посміхатися, а то в тебе буде нерішучий вигляд. Вона трохи підвищила голос.
— Несподівана кончина Морандера створить у редакції певні проблеми. Я повинна була змінити його лише через два місяці і розраховувала, що в мене буде час долучитися до його досвіду.
Вона помітила, що Берґшьо відкрив рот, збираючись щось сказати.
— Проте доля розпорядилася інакше, і нам доведеться пережити деякий період притирання. Але Морандер був головним редактором щоденної газети, і завтра ця газета теж повинна вийти. У нас залишилося дев’ять годин до виходу накладу з друкарні і чотири години до здачі передовиці. Можна довідатися, хто із співробітників був кращим другом і найближчою довіреною особою Морандера?
Ненадовго запала мовчанка — співробітники косилися одне на одного. Під кінець звідкись до Еріки донісся голос:
— Мабуть, це я.
Гуннар Маґнуссон, шістдесят один рік, секретар редакції, що відповідав за головну сторінку газети і працював у «СМП» з тридцяти п’яти років.
— Хтось має написати некролог Морандеру. Я цього зробити не можу… з мого боку це було б дуже самовпевненим. Вам під силу скласти такий текст?
Трохи повагавшись, Гуннар Маґнуссон кивнув:
— Я візьмуся за це.
— Ми використаємо всю сторінку, відклавши інший матеріал.
Гуннар ще раз кивнув.
— Нам будуть потрібні фотографії… — Вона перевела погляд праворуч і помітила головного більдредактора Леннарта Торкельссона.
Той кивнув.
— Треба братися до роботи. Найближчим часом корабель буде, можливо, трохи похитувати. Коли мені знадобиться допомога в ухваленні рішень, я з вами радитимусь і покладатимусь на вашу компетентність і досвід. Адже ви знаєте, як робиться ця газета, а мені доведеться ще деякий час вчитися.
Вона звернулася до відповідального секретаря редакції Петера Фредрікссона:
— Петере, наскільки я зрозуміла Морандера, ви — людина, до якої він мав велику довіру. На найближчий час вам доведеться стати моїм ментором і звалити на свої плечі дещо більше, ніж звичайно. Я попрошу вас бути моїм порадником. Ви згодні?
Він кивнув. Що йому ще залишалося робити?
Еріка знову повернулася до головної сторінки.
— Ще одне… весь ранок Морандер писав передовицю. Гуннаре, не могли б ви сісти за його комп’ютер і поглянути, чи готова вона? Якщо вона навіть не закінчена, ми її все одно опублікуємо. Газета, яку ми робимо сьогодні, як і раніше є газетою Хокана Морандера.