Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Лісбет раптом зрозуміла, що все нарешті позаду.
Історія, яка почалася в день її народження, завершилася на цегельному заводі.
Вона вільна.
Коли поліцейські отримали в патруля додаткову зброю, наділи бронежилети і стали розосереджуватися по території заводу, Лісбет Саландер зайшла в будівлю бензоколонки і купила стаканчик кави із загорнутим у поліетиленову плівку бутербродом. Їла вона, стоячи за столиком імпровізованого кафе.
Коли Лісбет повернулася до машини, вже стемніло. Відчиняючи дверці, вона почула з другого боку шосе два віддалені звуки і подумала, що то постріли з вогнепальної зброї. Вона побачила, що кілька темних постатей — мабуть, поліцейських — стоять, притиснувшись до фасаду поблизу від торцевого входу. Донісся звук сирени — з боку Упсали наближалася ще одна патрульна машина. Біля узбіччя зупинилися кілька легковиків, водії спостерігали за виставою.
Лісбет завела темно-червону «Хонду», вивернула на шосе Є18 і попрямувала додому, до Стокгольма.
О сьомій годині вечора Лісбет Саландер, на своє безмежне роздратування, почула дзвінок у двері. Вона лежала у ванні, і від води ще здіймалася пара. За великим рахунком подзвонити в ці двері могла лише одна людина.
Спочатку вона вирішила ігнорувати візит, але, коли на дзвінок натиснули втретє, вона зітхнула й обгорнулася купальним простирадлом. Випнувши нижню губу, Лісбет вийшла в хол. Вода скапувала з неї на підлогу.
— Привіт, — сказав Мікаель Блумквіст, коли вона прочинила двері.
Лісбет не відповіла.
— Ти слухала новини?
Вона похитала головою.
— Я подумав, що, можливо, тобі буде цікаво довідатися, що Рональд Нідерман мертвий. Його сьогодні в Норртельє вбила компанія із «Свавельшьо МК».
— Невже? — стримано сказала Лісбет Саландер.
— Я розмовляв з черговим з Норртельє. Схоже, там відбулася якась внутрішня розбірка. Нідермана очевидячки катували, а потім закололи багнет-ножем. Там знайшли сумку з кількома сотнями тисяч крон.
— Он як.
— Компанію із «Свавельшьо» заарештували прямо на місці. Вони до того ж чинили опір. Зав’язалася перестрілка, і поліції довелося викликати армійське підкріплення із Стокгольма. Компанія капітулювала сьогодні близько шостої вечора.
— Ага.
— Твого старого знайомого по Сталлархольму Сонні Ніємінена пристрелили. Він цілком утратив над собою контроль і намагався відстрілюватися, щоб вирватися на волю.
— Добре.
Кілька секунд вони стояли мовчки, дивлячись одне на одного через прочинені двері.
— Я невчасно? — спитав Мікаель Блумквіст.
Вона знизала плечима:
— Я лежала у ванні.
— Бачу. Скласти тобі компанію?
Вона зиркнула на нього сердито.
— Я не мав на увазі — у ванні. Я приніс бейгли, — сказав він, піднявши догори пакет. — А ще я купив каву еспресо. Якщо в тебе на кухні стоїть кавоварка Jura Impressa Х7, тобі слід, принаймні, навчитися нею користуватися.
Лісбет звела брови. Вона не знала, що відчуває — розчарування чи полегкість.
— Лише скласти компанію? — спитала вона.
— Еге ж, — підтвердив він. — Я — гарний друг, що прийшов відвідати свого доброго друга. Якщо мене, звичайно, хочуть бачити.
Лісбет кілька секунд повагалася. Протягом двох років вона намагалася триматися від Мікаеля Блумквіста якомога далі. Проте він, здавалося, весь час прилипав до її життя, немов жувальна гумка до підметки, або в Мережі, або в реальності. У Мережі все йшло добре — там він з’являвся всього лише у вигляді літер на екрані. У реальному житті, стоячи на порозі, він як і раніше залишався з біса привабливим чоловіком. І йому були відомі її таємниці, точнісінько так, як і його таємниці їй.
Вона поглянула на нього і відзначила, що жодних почуттів до нього більше не має. В усякому разі, жодних інтимних почуттів.
Протягом минулого року він справді поводився як справжній друг.
Вона йому довіряє. Можливо. І в той же час її страшенно дратує те, що майже єдиною людиною, якій вона довіряє, є той, з ким вона не хоче бачитися. Та раптом вона зважилася. Немає сенсу прикидатися, ніби його не існує. Адже його вигляд більше не завдає їй болю.
Вона широко відчинила двері і знову впустила його в своє життя.