Метаморфози

260] Вже на Етнейській землі зупинився Дедал у великій 261] Втомі, й Кокал, захистивши благальника силою зброї, 262] Виявив ласку йому. Вже не мусили слати Афіни 263] Жертви сумної на Кріт завдяки переможцю Тесею. 264] Храми вінчає народ; і Юпітера, й збройну Мінерву, 265] Й інших безсмертних богів заодно величаючи вдячно 266] Кров'ю жертовних тварин і жертовників димом пахучим. [140] 267] Славне Тесея ім'я наче вітром розсіяла чутка 268] По арголідських містах, тож народ усієї Ахайї 269] Став допомоги благать, опинившись у скруті великій. 270] По допомогу тоді й Калідон, хоча мав Мелеагра, 271] Мало що не на колінах звернувсь. А причиною просьби 272] Дикий кабан був — служитель і месник Діани гнівної. 273] Кажуть, володар Ойней у подяку за рік урожайний 274] Перші плоди склав Церері, вином уласкавив Ліея, 275] Соком оливок Палладиних — жовтоволосу Мінерву. 276] Віддана спершу сільським божествам, до богів олімпійських 277] Шана ця, врешті, дійшла. На жертовниках доньки Латони 278] Ладан, одначе, не тлів, а стежки бур'яном забуяли. 279] Гнів і богам не чужий. «Не залишим цього без покари! 280] В шані відмовили нам, але ми не відмовим у помсті!» 281] Щоб голослівною в гніві не бути, на землі Ойнея 282] Месника шле — кабана: ні в Епірі, що травами славний, 283] Ні на лугах сіцілійських биків не знайти, йому рівних. 284] Очі спалахують кров'ю й вогнем, надимається шия, 285] Густо щетиною їжиться весь; на пригорбленій спині — 286] Мовби високі списи, гостролезими вістрями грізні. 287] Рикне той звір — і спливає з його страхітливої морди 288] Піна, скипаючи; ікла ж у нього—мов бивні слонові. 289] Блискавка — подих його, що на відстані спалює листя. 290] То потолочить посів, який тільки що в полі заврунивсь, 291] То — обважнілі жита, селянина сподіванки марні. 292] Гинуть на пні пшениці, подарунки Церери; намарно 293] Засіки ждуть, поки в них золотаве посиплеться зерно. 294] Лози виткі з виногронами разом затоптані в землю, 295] З ними — й зелена, в плодах, засихає підрита оливка. 296] Вже й на стада він упав, і ніхто — ні пастух, ні собаки, 297] Ні круторогі бики не були порятунком худобі. 298] Люд утікає з полів і безпечним себе почуває 299] Тільки за муром міським, поки відділу хлопців добірних 300] Не підібрав Мелеагр, голосної бажаючи слави: 301] Два близнюки там були, Тіндарея сини: один вершник, 302] Другий — кулачний боєць; був Ясон, мореплавець одважний, 303] Був і Тесей, нерозлучний із другом своїм — Пірітоєм; 304] Два Тестіади й сини Афарея: Ідас прудконогий 305] Та гострозорий Лінкей; і Кеней був, тоді вже не діва, 306] Грізний Левкіпп і Акаст, що несхибно вмів списа метати, 307] Був Гіппотой, був Дріант і нащадок Амінтора — Фенікс, 308] Актора два близнюки і Філей, посланець із Еліди. 309] Був там силак Теламон, був Ахілла великого батько, 310] З Феретіадом прибув Іолай, що з Беотії родом, 311] Еврітіон запальний, Ехіон, нездоланний у бігу, 312] З Наріка — жвавий Лелег; Панопей, і Гілей, і суворий 313] Гіппас, і Нестор, який на той час був у розквіті віку, [141] 314] Й ті, що їх вирядив Гіппокоонт із прадавніх Аміклів. 315] Ще й паррасієць Анкей з Пенелопиним свекром; розумний 316] Був Ампікід і Еклід, ще безпечний тоді від дружини, 317] Врешті,— й окраса лікейських гаїв була — діва тегейська. 318] Одяг їй застібка зверху скріпляла, відточена гладко; 319] Скромно, у вузол один, вона просте волосся збирала. 320] Збоку дзвонистий висів сагайдак із слонової кості, 321] Стріл охоронець, у лівій руці мала спис ясеновий. 322] З виду такою була: як на хлопця, то — можна б сказати — 323] Надто дівоча, але як на дівчину — надто хлоп'яча. 324] Тільки—но вгледів її калідонський герой — і любов'ю 325] Тут же пройнявсь проти божої волі; відчувши глибинний 326] Пал,— «О щасливим,— сказав,— буде той з юнаків, кого мужем 327] Зволить назвати вона!» Та на більше ні час не дозволив, 328] Ні соромливість, бо вже починались небачені лови.