Метаморфози

152] Мінос, як тільки торкнувсь кораблями землі куретідів, 153] Сотню биків на жертовники вічним богам у подяку 154] Склав і в палатах своїх порозвішував здобич багату. 155] Роду неслава тим часом зросла: материнської зради 156] Свідченням явним була дивовижна двотіла потвора. 157] Вирішив Мінос усунуть цей сором зі спальні своєї, 158] В дім незвичайний його, під склепіння глухе, помістивши. 159] Сам винахідник Дедал, із митців найславніший у світі, 160] Звів цю будівлю складну: переплутавши знаки, химерним 161] Плетивом різних ходів будь—кому міг там око змилити. 162] Так от фрігійський Меандр течією прозорою в полі 163] В ється: то наче назад, то повзе вже вперед непомітно, 164] Хвилю зустрічну в потік свій приймаючи, вічно рухливий, 165] То до верхів'я свого, то до моря відкритого зверне 166] Хвилю грайливу, хистку. Так облудно й Дедал заплітає 167] Безліч усяких доріг; навіть сам із глибин лабіринте 168] Ледь до порога вертавсь: так ходи хитромудро петляли! 169] Там і загнали того, хто биком водночас був і хлопцем. 170] Там він і крові актейської двічі напивсь, але втретє, 171] З дев'ятиліттям новим, переможений, вже не напився: 172] Двері, що вдруге ніхто в них не входив, удруге побачив 173] Той, кого нитка вела рятівна з допомогою діви. [138] 174] Зараз же, викравши Міноса доньку, нащадок Егея 175] Морем до Дії подавсь, а супутницю кинув, жорстокий, 176] Там, на її побережжі. Заплакану, журну, самотню 177] Вакх пожалів, пригорнув. А щоб вічною поміж зірками 178] Славою діва втішалась,— вінок із чола її знявши, 179] В зоряне небо метнув; у повітряні звившись простори, 180] Лине — й мигтять, поробившись зірками, його самоцвіти. 181] Форму зберігши вінця, зупинивсь він, де два Геркулеси: 182] Той, що припав на коліно, і той, що в руці із змією.