Метаморфози

183] Втім, надокучив Дедалові Кріт, утомило вигнання; 184] Рідні місця спогадав, та від них одмежований морем,— 185] «Хай собі,— мовив якось,— перекриє моря й суходоли,— 186] Небо відкрите для нас, тож по ньому майнемо додому. 187] Землі й моря хоч посів — не посів, проте, Мінос повітря». 188] Мовив і думку свою скерував на нечуване діло, 189] Взявся природу мінять: укладає рівненько пір'їни, 190] Щоб поверх менших, дрібних, поступово все більші лягали; 191] Наче по схилу рядками росли вони. Так от селяни 192] Склали собі з різнодовгих тростин гомінливу сопілку. 193] Ниткою зв'язує їх посередині, скріплює воском 194] При корінцях, а тоді, так уклавши їх, дещо згинає, 195] Як ото в птаха крило. Ні на крок не відходив од батька 196] Хлопець І кар; що торкається згуби своєї — не відав. 197] То, сміючись, перехоплював пір'я, що ним час од часу 198] Бавився вітер—блукач, то розм якшував пальцем жовтавий 199] Віск, заважаючи батькові в праці його небувалій,— 200] Все під ногами крутивсь. Та нарешті великий умілець 201] Викінчив твір і, обидва крила до плечей прикріпивши, 202] Ледь ворухнув ними — й наче гойднувся в легкому повітрі. 203] Тут він і сина повчав: «Лиш середнім, Ікаре, благаю, 204] Шляхом лети: бо занизько полинеш — то стануть важкими 205] Крила від плескоту хвиль, а зависоко — сонцем їх спалиш. 206] Крайностей двох уникай! Оглядатись не смій на Боота, 207] Ні на Геліку, ані на оголений меч Оріона. 208] В небі мене лиш тримайсь!» А тим часом уміння польоту 209] Вчить і йому до плеча прикріпляє крило небувале.