Мистецтво кохання

157] Іноді ще й озирнись, чи сусід, що сидить позад неї, 158]     їй у тендітне плече грубо коліном не вперсь. 159] Часто й дрібниця захоплює: не одному прислужилось, 160]     Що подущинку м'яку впору і зручно підклав, 161] Що охолоджував помахом віяла милу сусідку, 162]     Стільчика їй підставляв, щоб не втомилась нога. 163] Ось яку змогу дає тобі цирк домогтися кохання, 164]     Як і арена дзвінка, вкрита кривавим піском. 165] Тут і для сина Венери не раз є гаряча робота: 166]     Той, хто на рани дививсь,— рану під серцем відчув: 167] Кинеш слівце чи торкнешся руки, оголошення взявши, 168]     А чи поб'єшся в заклад, хто переможе з бійців, — 169] Зойкнеш негадано й сам, як стріла тебе пройме летюча, 170]     Був дотепер глядачем — жертвою станеш нараз. 171] Ну, а видовище те, що ним Цезар недавно втішав нас,— 172]     Як у бою кораблі перські й афінські зійшлись? 173] В Римі тоді з—над обох побережжів зібралася молодь — 174]     Цілий, здавалося, світ місто вмістити змогло. 175] Хто ж у такому гурті не зустріне своєї любові? 176]     Ой, багатьох у ті дні мучив прибулець Амур!.. 177] Нині, щоб світ підкорить, на край світу рушає наш Цезар: 178]     Найнедосяжніший схід нашим тепер назвемо. 179] Парфе, покари чекай! Разом з Крассом полеглі, радійте: 180]     Римських клейнодів ясних варвар уже не зганьбить! 181] Месник піднявсь, що вождем від дитинства ще заповідався, 182]     Хлопець — війну вже веде, хоч не хлоп'яча то річ. 183] Скільки безсмертному літ, не дошукуйся, хто слабодухий: 184]     Цезарям силу не вік — роду високість дає. 185] Хист неземний дозріває скоріше, ніж часу перебіг: 186]     Млява років течія — не перешкода йому. 187] Хижих двох зміїв тірінфський герой задушив немовлям ще, 188]     Хоч у колисці, а все ж — гідний Юпітера був. 189] Вакх іще й нині юнак, а яким же він був тоді юним, 190]     Як переможений край — Індію — тирсом жахав! 191] Мужність, опіка отця воювать тобі, хлопче, поможе 192]     Й ворога перемогти — мудрість, опіка отця. 193] Славним початком таким не применшиш великого ймення, 194]     Перший з—між хлопців тепер, далі — з—між сивих мужів. 195] Є ще брати в тебе — кривду братів поспіши відомстити, 196]     Батько є — стань же твердим захисником його прав! 197] Зброю подав тобі батько вітчизни, твій батько, а ворог 198]     Батьком набуте майно хоче собі загребти. 199] Праведна зброя твоя, а в напасника стріли злочинні, 200]     Правда, пошана богів — ось де знамено твоє. 201] Силою права подоланий парф; хай подоланий буде 202]     Й списом, щоб східні скарби вождь мій для Риму здобув. 203] Благословіте ж похід, батьку Марсе і Цезарю—батьку: 204]     Богом один із вас є, другий — ним буде в свій час. 205] Я перемогу віщую тобі, оспівать обіцяю, 206]     Скільки снаги та чуття, гучно, звитяжцю, тебе. 207] Будеш загони вести й підбадьорювать їх моїм словом, 208]     Тільки б ти серцем своїм слово оте прихистив! 209] Спини парф'ян—втікачів, груди римлян оспівувать буду 210]     Й стріли, що мече їх парф, коней звернувши назад. 211] Ти утікаєш, щоб перемогти, але що ж залишаєш 212]     Для переможених? Марс, парфе, покинув тебе. 213] Скоро заблисне той день, як тебе, променистого мужа, 214]     Біла, мов сніг, четверня площами Рима промчить. 215] Поперед тебе ітимуть вожді з ланцюгами на шиях — 216]     їм уже втеча стрімка не допоможе тепер. 217] Весело те споглядатиме юнь — наші хлопці й дівчата, 218]     В кожного з нас у той день щастям душа забринить. 219] От запитає котрась: "Як вождів тих імення? Які ж то 220]     Гори зображені там, ріки, долини які?" 221] Все поясни їй, а ще навіть те, про що й не питала, 222]     Хоч би й не знав ти всього — мов про відоме, кажи: 223] "Хто у вінку із тростин, то Евфрат; в кого синяві пасма 224]     В'ються по плечах, то це — славний на витоки Тігр. 225] Там он вірмени ідуть; ось — Данаєва донька Персіда; 226]     Це — славнозвісне колись місто між перських долин. 227] Цей ось і той он — вожді". Якщо знаєш — назви поіменно, 228]     Втім, хоч би навіть не знав,— сам ти їх вдало назви. 229] Та й за бенкетним столом не змарнуй для знайомства нагоди: 230]     Не про одне лиш вино думати слід, поки п'єш. 231] Там же й Амур, зарум'янившись густо, до рук своїх ніжних 232]     Ріг раз од разу бере, повен п'янкого вина. 233] Тільки—но Вакх йому крильця зросить, — вологою взявшись,