#Галябезголови
- Автор: Дашвар Люко
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7671-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «#Галябезголови». Краткое содержание книги:
— Дочекайся мене, — наказав дружині, посунув до кімнати допитів, де на нього вже чекали двійко немолодих дядьків з комунальної служби міста і слідчий Зубенко.
Відсунув слідчого, який вже почав допит, ухопив дядьків за барки.
— Ви стару вбили, покидьки? — з місця в кар’єр, аби не дали дядькам отямитися. — Ви! По очах бачу! Хочете, розповім, як ви це зробили? Зупинили сміттєвоз біля її будинку: один залишився біля сміттєвих баків, і не просто так! На стрьомі стояв! Слідкував, аби ніхто не заважав другому зайти до квартири жінки, вбити її і пограбувати! Де гроші?! Де все, що вкрали?! Кому віддали? Хто всю цю схему замутив, мать вашу?! Коліться, суки, бо я вас оцими ось руками замордую!
Дядьки перелякалися не на жарт! Божилися: розкажуть, як провели день шостого березня по хвилинах! Вже почали розказувати! Їм приховувати нема чого, і вони раді допомогти новій поліції!
— Засуньте день шостого березня собі у дупу, йолопи! — розлютився полковник. — Мене цікавить п’яте березня! Ви ж п’ятого березня забирали сміття з вулиці, на якій сталося вбивство?
— Шостого!
— Як «шостого»? — полковника охопила така лють, аж сорочка на пузі лопнула.
Вибіг з кімнати для допитів, ускочив до кабінету підлеглих, вхопив за шкірку капітана Лопату, який і відповідав за збір відео з камер стеження.
— Як «шостого»?! — волав йому в очі. — Ти взагалі, мать твою, профнепридатний чи просто, сука, підставити мене хочеш?! Чому ти, мать твою, приніс мені відео за шосте березня, коли мені потрібне відео за п’яте?! На Схід захотів, падло?! Так я тобі організую відрядження місяців на шість! Я тебе власними руками прикінчу, мудак ти кінчений! І як ми нову країну побудуємо, як знищимо злочинність, коли у наших правоохоронних органах такі йолопи працюють?! Я тебе, Лопато, суко ти, питаю! Як?!
Відповіді не чекав! Вибіг із кабінету підлеглих, ускочив до свого, махнув дружині: мовляв, ніяких запитань! Тільки не зараз! Хвилин двадцять застиглим поглядом дивився в одну точку з таким напруженням, аж мордяка пішла червоними плямами, і тільки коли Юля поставила перед ним склянку віскі і мовила: «Роби хоч щось, тільки не марнуй час так безглуздо!» — схаменувся. Глянув на дружину із вдячністю: вони таки — справжня пара! Знають, як вкрутити одне одному мізки у скрутну хвилину. Заковтнув віскі, аж тут — стук!
— Можна? — до кабінету зазирнув слідчий Зубенко: очі сяють, дихалка збивається, рухи нервові, збуджені. Невже щось намацав?
— Є машина, яка може мати стосунок до пограбування і вбивства! — видав.
— Кажи! — полковник і сам збудився, занервував і враз став молодим гончим: якщо наздожене і вчепиться, то вже не відпустить.
Слідчий Зубенко умів викладати суть коротко і ясно: комунальники розповіли про блювотно-зелений «міні-купер», такий старезний, що навіть іржа на ньому виглядала, як обнова. Він з’явився біля сміттєвих баків у середині лютого, і дядьки навіть подумали, що «міні-купер» з розряду того металобрухту, який хазяї просто кидають на вулицях столиці, бо утилізувати його дорожче, та одразу після вбивства, про яке комунальники дізналися від двірнички після восьмого березня, коли наступного разу приїхали забирати сміття, автівка зникла!
— Тобто шостого березня вона ще стояла! — резюмував слідчий. — Бо комунальники мусили відтягувати її від баків, аби забрати з них сміття. А після восьмого — зникла. І номери…
— Що? — полковник оцінив зачіпку як слабеньку, тому і запитав без азарту.
— Номери не київські…
— А «міні-купер» якого року? Вони зможуть його ідентифікувати за роком випуску?
— Вже зробив, Феліксе Аскольдовичу! — не втримався, похвалився слідчий.
Усе просто. Відкрив в Інтернеті сайт фанатів славетної англійської автомобільної марки. Там не тільки історія створення бренду, а й історія кожної моделі. Дядьки уважно роздивилися фотки, тицьнули пальцями у дводверний «міні-купер» 1970 року випуску: така сама автівка у дворі тихого печерського провулку скніла. Слідчий уже відправив запит на отримання інформації про кількість таких автівок брудно-зеленого кольору, які зареєстровані в Україні, а також їхніх господарів.
— Відповідь швидко отримаємо! — завірив начальника.
Полковнику Жадкіну версія здалася занадто сумнівною, проте іншої не було. І не сидіти ж без діла, поки відповідь надійде!
— Вивчи відео, на яких у місті засвітилися старі зелені «міні-купери», — наказав слідчому.
Чи то Юлії Володимирівні Жадкіній передався азарт, з яким слідчий Зубенко вчепився у справу, чи то тривога за власне життя ставала все більшою і затуляла собою всі інші проблеми, чи то після щоденних походів по ломбардах у пошуках зниклих речей убитої бабці так вимоталася, що їй просто хотілося виплакатися на дебелому плечі полковника, але увечері сімнадцятого березня, коли слідчий Зубенко мав надати начальнику звіт про зелені «міні-купери», припхалася до чоловіка в управління, щоби скорше дізнатися хоч якусь обнадійливу новину.