Коротка історія семи вбивств
- Автор: Джеймс Марлон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-679-508-7
- Переводчик: Анатолий Хливный
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Коротка історія семи вбивств». Краткое содержание книги:
Книжка здобула Букерівську премію 2015 року і викликала бурхливу реакцію читачів та літературної критики.
УВАГА!
Текст книжки містить фрагменти, пов’язані з сексом, насиллям та розповсюдженням і вживанням наркотичних речовин! Містить ненормативну лексику! Не рекомендовано особам до 18 років!
Перекладачі намагалися максимально передати специфіку живої мови персонажів.
Ось так почуваєшся, коли певен, що тобі до снаги вбити Бога і відтрахати диявола. Джосі Вейлз каже, що ми незабаром виїжджаємо, але я відчуваю, що краще це зробити прямо зараз, — і хапаю волину, і думаю, що хочу вбити-вбити-вбити цього вилупка, і ніхто його не порішить, окрім мене; і я хочу вбити-вбити-вбити, і відчуття таке гарне, таке, до біса, приємне, що кожного разу, коли я вимовляю «вбити-вбити-вбити», то відчуваю, що відлуння в кімнаті теж солодке. Джосі Вейлз каже: «Час». Зовні стоять два білих «Датсуни». Джосі Вейлз перед від’їздом каже нам, що ми граємо на обидві сторони, але при цьому ми все одно — шістки ННП. І що ми запишемо мій гіт про «пригнічення», бо це — гасло ННП. І що нас нічим не змінити, але після цього все по-справжньому зміниться.
Ось скільки разів нам повторюють, що нам, вісьмом, робити: тричі. Перший і останній раз я забуваю, бо кайф тепер зовсім інакший. І не тому, що я звик до того чи іншого виду кокаїну, а просто — кайф зовсім інакший. Чумовий. Фанкі Чикен уже геть отупів. Мені холодно, але не тому, що зайшло сонце, надворі стемніло і сутінки згустилися. Джосі дивиться на годинник і лається, що ми спізнюємося. Зовні стоять два білих «Датсуни». Джосі, Віпер, Бам-Бам і я залазимо в перший. Решта пхається в другий.
Ідемо на околицю. Околиця завжди говорить мені те ж саме, коли я туди потрапляю. Зелене світло. Ми летимо, летимо, летимо, як блискавка і грім. Ще б одну доріжку, лише одну, і тоді я полетів би. Перед нами виринає синя автівка і, здається, їде туди ж, куди й ми. Автівка — це Щуролов, а ми, отже, щури[257]. Ми їдемо за нею аж до Гоуп-роуду, 56. Червоне світло каже «стій», але зелене каже «вперед».
Бам-Бам
жосі Вейлз сказав, що для мене більш немає доріжок
Ми в авто, де голосно звучать баси
Нігере, ніякої музики, не тупи
Нігере, лярви на цьому шосе не слухають музику
Коротун-менеджер
На дорозі виляє зухвало
Дорожній убивця, він обдурить тебе
Веди
Восьмеро і два білих «Датсуни»
Як дапі, вилазять при денному світлі
Віпер першим помітив його
Ми сміємось
Сам веде нас на власну розправу
Віпер зве його Щуролов
Не знаю, про що він, тому я питаю
Віпера, що це означає
Ніхто не каже, та всі сміються
Волина треться об мене, треться
Я хочу трахатись, трахатись, трахатись
До біса есе
Десь на околиці
Тікаємо від Вавилону
Затори на околиці
Автівка на автівці, автівка на автівці, автівка на автівці
Затори в Кінгстоні
Притиснем негайно і вб’єм того вилупка
Віпер зиркнув на мене
Він усе бачить
Ніхто не ворушиться
Ми так близько до менеджера-коротуна, що мало не торкаємось
Треба штовхнути його, штурхонути
Щоб, як вийде час, він
Зрозумів, що ми йдемо
Два білих «Датсуни»
Пацани з пацанами за чоловіком, що веде нас до тебе
Я тру свою волину, але це тупо
Волина є волина, що про це говорити
Я хочу трахатись, трахатись, трахатись
Уже п’ятнадцять, а ще не трахався
Погані хлопці трахаються з десяти
Розчави вишеньку, вишеньку розчави
Якось я бачив, як тато трахав маму
Білий «Датсун» номер два за нами
Червона тачка їде позаду
Дві автівки з боків, синя «Кортина», але не «Форд Ескорт»
Рожевий «Фольксваґен»
Рожевий підару рожевому «Фольксваґені»
І ніхто не рухається
Нічо’ не має статися
Я все зроблю, це буде, буде, я вдихнув дві доріжки
Три доріжки чотири доріжки
Це станеться
Хочу схопити волину і почати стріляти
Це має змусити людей тікати
Віпер дивиться на мене
Ти, опусти, бомбоклат, волину
Каже щось про нарика
А я йому кажу, що сам він нарик, нарик
Хочу сказати йому, що цей йобаний нарик робитиме далі
Але почалися круті віражі
Круті віражі, круті, як крута ідея
Рожевий підару рожевому «Фольксваґені» дивиться на нас
Четверо їдуть у білому «Датсуні»
Ми будемо вбивати, збоченцю, а не трахати
Наводжу зброю на його рожеву пику
І на, отримай та-та-та
Ритму голові надто голосний
У стилі Бам-Бама
Тачка наша має летіти!
І вона починає летіти
Менеджер зник
257
Тут мається на увазі Гамельнський щуролов — персонаж середньовічної німецької легенди. Згідно з нею, сурмач, обдурений магістратом м. Гамельна, що відмовився виплатити йому винагороду за звільнення міста від щурів, з допомогою чарів вивів за собою всіх міських дітей.