Коротка історія семи вбивств

Демус

атсун» летить іншою дорогою яку я навіть не знаю а потім ще одною потім бере ліворуч ще на одну де з-під коліс відстрибує якийсь пацан але все ’дно чути удар і всі кричать а Віпер каже — Заткніться вилупки заткніться — і ми знову повертаємо повертаємо і завертаємо в провулок такий вузький що зачіпаємо придорожні будинки від чо’о летять іскри а хтось скрикує чи всередині чи зовні автівки здається ми потрапляємо у вибоїну за нею ще в одну і ще в одну автівка скаче то вгору то вниз а потім нас заносить біля бару де грає його пісня бар з вивіскою «Пепсі» і старим зображенням «Швепсу» а Гекл каже — Треба викинути волину треба викинути волину — і викидає а Віпер обзиває його бомбоклатським ідіотом але їде далі й ми повертаємо праворуч на вузьку дорогу без ліхтарів де збиваємо собаку після чого повертаємо ліворуч потім праворуч і ніхто не знає де ми тепер я знаю що я не знаю а в самого голова вже хилиться і мені не пощастить на серці все сумніше і сумніше до рота підступає блювотиння я його стримую ми звертаємо в порожній провулок і ще один провулок і опиняємося на широкій дорозі що перетинає долину в Ґарбиджлендсі і тут я помічаю що фараони за нами вже не женуться а я хлопець і хочу свою жінку ту жінку яку зранку залишив знаючи що можливо не повернуся але не замислюючись над цим я хочу свою жінку але ніхто в автівці не промовляє ні звуку поки Гекл не каже що ми станемо обідом для собак ми горітимемо в пеклі нас усіх відтрахають ми опинимося під пригніченням нас знищать нам дадуть пожиттєве — і він починає плакати а Віпер зупиняє машину і виходить назовні а Джосі запитує — Що ти, бомбоклат, затіяв? — а Віпер витягує волину і відчиняє задні ліві дверцята — Забирайся з довбаної машини батоне — каже він Геклу. Але Гекл каже що нікуди не піде тоді Віпер стріляє в повітря а я думаю — Господи помилуй тепер нас точно зловлять — але Віпер прикладає волину до голови Гекла і каже мені — ацанчику лучче тобі пересісти бо зараз мізками заляпає — і Гекл почав нити — Я виходжу я виходжу мене вже нема — а Віпер вихоплює в нього М16 кидає на купу сміття вказує своєю зброєю і каже — Лучче тікай бо я з тобою більше справ не матиму — і коли той повертається бігти Віпер дає йому підсрачника Гекл підводиться і тікає а Віпер залазить назад в автівку зі словами — Усі хто хоче до нього приєднатися лучче вийдіть на хер з машини — але ніхто не хоче виходити а я б краще пішов у якусь печеру на пляжі або забився в якусь щілину а взагалі я просто хочу нюхнути ще одну доріжку ще одну доріжку ще одну доріжку поки живий бо розумію що мене вб’ють бо вони повинні адже я один з тих хто вбив його а це все ’дно що вбити Ісуса і я хочу щоб моя жінка заспівала мені й краще б я помер від якоїсь хвороби гето типу поліомієліту цинги або водянки або від чого там ще мруть бідняки але Віпер заводить автівку і ми їдемо через Ґарбиджлендс що все не закінчується але до Копенгагену не заїжджаємо і в яру за Тренчтауном Віпер зупиняється виходить з автівки і тікає залишивши нас трьох він біжить і зникає в кущах які його ніби проковтують а я все жду що мене знудить а Джосі Вейлз на передньому сидінні дивиться на Бам-Бама і Бам-Бам вибігає і теж зникає десь на заході а Джосі Вейлз дивиться на мене і каже — Йобаний в рот дурень ти ж був майже собою поки не нанюхався Віперового лайна — і я питаю — Що ти таке верзеш? — але він також побіг кудись на схід у кущі які його проковтнули а я й далі чекаю наступного нападу блювоти і від цього мені закортіло сміятися хоча сміятися особливо нема чого особливо зараз тому я починаю плакати бо ж ніхто не дивиться принаймні я не бачу щоб хтось на мене дивився я хочу заплакати ще голосніше я хочу свою жінку хочу кокаїнову доріжку бо ненавиджу що кайф закінчується ненавиджу ще більше ніж думати про те що мене пристрелять і що не минуло ще й місяця як я почав нюхати але я вже перетворився на вуличного божевільного з кокаїновим голодом я божеволію і мій мозок зник там звідки не повертаються але ніщо не повертається назад і в цю мить у кущах угорі над яром наче щось ворухнулося і ті кущі спалахнули миготливими іскорками наче волосся від полум’я наче Неопалима купина з «Виходу» світло означає що сюди їде машина щоб зрізати яром дорогу це поліція я знаю що це поліція я відчуваю що це поліція тікати тікати тікати я перечіпаюсь через камінець і розбиваю коліно шепчу «бомбоклат» і намагаюся втекти але ліва нога не слухається як у вбивці в «Брудному Гаррі» тепер Гаррі женеться за мною хоча ні-ні-ні он там є зарості трави такі високі що можуть сховати мене як невеликий стільчик ховає великого кролика — куди він подівся куди він подівся? — але я не кролик я швидше Фоґорн Леґорн[259] і я сховаюся я справді сховаюся он в отій траві от бачите що я роблю але це все жарт... кажу що це жарт — хі-хі ха-ха ха-ха ха-ха — машина проїжджає повз але я не можу зупинитися і знай собі хихикаю — що вони мене зловлять — хи-хи-хи — і вб’ють — хи-хи-хи — не знаю чому я не можу перестати сміятися я затискаю собі рота мимо із шумом проїжджає авто яке розплескує в яру смердючу воду воно розтривожило щурів Боже скільки щурів що аж хочеться заволати — ааааааааааааааааааааа! — все одно ніхто не почує — ааааааааааа — як дівчисько не можу знайти свою зброю її забрали щури вони згризуть мою шкіру і пальці ніг а в яру повно всілякого непотребу коробки з-під сиру кукурудзяних пластівців мийних засобів яєчного порошку збагаченого борошна сміттєві пакети мертві щури а в сміттєвих пакетах живі щури вилазять з пакетів з-під молока і печива біжать по пляшках з-під безалкогольних напоїв рослинної олії засобу для миття посуду «Палмолів» так багато пляшок наче щурів і щурів у пляшках що не можуть вилізти треба бігти бігти бігти забути про волину просто забути бо вони йдуть по мене я не хочу вмирати тре’ молити Ісуса молити Папу Ло молити Копенгаген хоча посилав нас сюди не Папа Ло а Джосі Вейлз але Джосі нічого не робить без дозволу Папи Ло і я намагаюся втримати свої думки на прямій лінії але для мене лінія означає сніжок означає доріжка коксу і мені тре’ доза доза доза бо я стріляв у ЙОГО будинку але я про це постійно не думаю ця думка приходить і йде з моєї голови та я знаю що Джосі Вейлз мав отримати купу грошей за цю справу а інакше він не взявся б за неї бо політика для нього нічого не означає це всі знають і на воротах не було ні поліції ні охорони ніякої охорони схоже вони знали що ми завітаємо але Джосі обіцяв що мені дістанеться тільки один фараон а охорони на воротах не буде ми просто забігли хоча могли спокійно зайти мені здається що єдине що я там розстріляв це було піаніно треба повернутися в Копенгаген бо ця територія схожа на район ННП чому Віпер залишив нас там у районі ННП коли ми щойно застрелили найвідомішого поборника ННП а хто мене знайде то вб’є я не знаю куди приведе мене цей шлях бо дорога йде на злам і щури щури щури щури і я вибігаю але ма’ть вже пізно бо перша вулиця порожня і я не знаю що це за місце два бари з табличками «Зачинено» два сонних собаки одна вулична кішка і вигорілий кістяк автомобіля що блокує дорогу біля знаку «Розтаун: тихіше їдеш — далі будеш» і «Обережно школа» обидва зі старими дірками від куль і кожна дірка ніби вжж бах або бам як у Гаррі Каллагана — Він вистрілив шість разів чи ще тільки п’ять? — а моя волина зникла може я залишив її в сміттєвих полях чи в дюнах і — у цій мішанині сказати по правді я трохи заплутався але оскільки це «Магнум» сорок четвертого калібру найпотужніший у світі пістолет який знесе тобі голову то ти повинен запитати себе: чи супроводжує тебе дурню удача? — І Гаррі стріляє — бах бах бах — руки не тремтіть не тремтіть прошу не тремтіть ніхто мене не любить усім до мене байдуже довбешка моя мабуть не варить бо я відходжу від дози усе відходжу і відходжу все далі а кайф усього-на-всього пік від якого ти відходиш і відходиш відкочуєшся без зупинки ще нижче і нижче до дороги і під неї у пекло і ніхто не побачить як я біжу крізь ніч усе швидше й швидше а світ рухається повільніше але все в ньому рухається швидше ніж я і дорога і я стрибаю через вибоїни а цинкові паркани заважають мені побачити будинки я біжу біжу біжу прямо на людей яких спершу побачив а вже тоді почув і швидко ховаюся за кущі а вони грають у доміно хтось із них напевно помітив мене хтось уже позаду підходить до мене хоча ні вони всі під світлом вуличного ліхтаря четверо чоловіків за столом троє чоловіків спостерігають за двома жінками чоловік у центрі стола що прихилився до паркану кидає на стіл одну домінину а потім ще і ще вони гупають так голосно що аж стіл хилитається жінка скрикує і сміється а з радіо лунає — Люблю любити але милий любить танцювати він любить танцювати і хоче танців він мусить танцювати — а навколо нікого нема і я їх ненавиджу бо люди з гето не повинні бути щасливими ніхто не повинен сміятися усі повинні бути в злиднях і розпачі я ніколи не сміюся сміявся може разів зо два за все своє життя і кажучи все своє життя я відчуваю себе старим хоча мені нема ще й двадцяти а є в мене тільки моя жінка хороша жінка і я біжу до неї але насправді я не біжу а хочу лише втекти відповзти ліве коліно за ним праве коліно знову ліве знову праве ліве праве чи хтось змиє цей бруд з моїх колін і рук Господи Боже прощу нехай тут хоч не буде собак але я сам повзу як пес по чужому подвір’ї напевно тут район ННП бо геть усі стіни жовтогарячі а мешканці аж занадто веселі мав би я зараз свою волину на цих людців які не знають що значить убити довбаного рок-ідола я повзу по багнюці ой ой ой ой паршиво от лайно здається та жінка мене почула ота що не грала і дивилася де моя волина де моя волина де моя волина а потім вона засміялася і сказала щось про бездомного пса а я повзу повзу повзу поки вже не чую перестуку доміна а далі біжу біжу біжу поки не вибігаю на головну дорогу де верещать гальма а я відсахуюся і біжу через дорогу на пагорб і не знаю хто мене направляє Бог чи Сатана але тепер я на залізничній колії і вона мене веде і штовхає тягне і веде назад до халупи і хтось співає — Виведи мене на колію Джеку — але радіо лише в моїй голові і веде мене прямо туди звідки все починалося а люди подумають що все через політику але усе й справді через політику білим байдуже до тих перегонів я пам’ятаю як той білий і Кубинець говорили — Знай різницю між тим як навести зброю і як з неї вистрілити — і ось я на колії однак занадто темно щоб переконатися що це справді залізнична колія але одна дерев’яна шпала йде за одною мабуть усе-таки колія в цей час поїзди не ходять тільки один проїздить раненько коли ще півень кукурікає може мені влягтися і поспати на колії а прокинутися в пеклі але це кажу не я це доза виходить Ісусе я сподіваюся що Віпер уже повернувся в халупу з білими доріжками але халупи нема лише колія тягнеться на всі боки і я по ній можу вийти аж за місто або навіть у район ННП але принаймні я чую запах моря його можливо уже відвезли в лікарню яка зневажає расту але він тепер у відділі невідкладної і навколо нього метушиться купа білих лікарів а медсестра каже — Лікарю він втратив багато крові — а лікар каже — Мені потрібно ля-ля-ля для ля-ля-ля на ля-ля-ля негайно — хапає електроди і каже — Розряд! — і намагається запустити серце чути музику неприємну від якої в мене пітніє шия спершу відвертається медсестра а потім лікар каже — Ми його втратили — і всі враз аж посіріли якби ж мої думки перестали блукати а мої ноги пішли швидше бо вони нікуди не йдуть а від місяця в небі тільки половинка і вона помаранчевого кольору а небо чорне з червоним а моя кісточка на нозі бомбоклат розпорота битим склом чи іншим лайном з колії татко розповідав що в поїзді все з унітаза ллється прямо на колію і я не знаю що гірше бите скло чи висохле лайно але ось уже видно халупу і я зможу розкласти підстилку і заснути заснути заснути але це не вона а мій будинок і він усе ближче й ближче і той хто дивиться стежить і готує пастку теж усе ближче й ближче двері не мають так легко відчинятися я не знаю й кажу — я нічого не знаю мені просто край треба доріжка край треба доза нехай цей сраний вилупок Віпер дасть мені дозу — а халупа здається ще ніколи не була такою маленькою у вікні темрява а всередині ще темніше ніж зовні чорніше за чорне і тоді я приходжу до тями ніби потопальник що торкнувся дерева. Я відчуваю чийсь їдкий сморід але нікого не бачу.