Сер Артур Джордж Дженнінгс
Слухайте.
Мерці ніколи не перестають говорити. Можливо, через те що смерть — зовсім і не смерть: тебе нібито залишили в школі після закінчення занять, точніше, затримали після школи життя. Ти знаєш, звідки ти йдеш, і завжди повертаєшся з того місця. Ти знаєш, куди прямуєш, хоча, здається, що ніколи туди не втрапиш, і ти вже мертвий. Мертвий! Звучить як вирок, цілковитий кінець, та насправді це не так. Ти й далі триваєш. Ти зустрічаєш людей, які мертві довше за тебе; ти весь час рухаєшся, не йдучи нікуди, слухаєш їхнє виття і шипіння, бо всі ми — духи чи вважаємо себе за духів, але правда в тому, що всі ми — просто мертві. Духи легко, як протяг, прослизають усередину інших духів. Так, іноді жінка прослизає всередину чоловіка і стогне — пам’яттю про любовні утіхи. Вони стогнуть досить голосно, але крізь вікно це заледве чується — як тихе посвистування чи шепотіння під ліжком, і маленькі діти думають, що то домовик. Мерці люблять лежати під живими з трьох причин: (1) більшість часу ми проводимо лежачи; (2) низ ліжка скидається на віко труни; але (3) там є вага, вага людини на ліжку, і в цю людину можна прослизнути, зробивши тіло важчим, а ще можна чути биття серця, споглядати, як воно пульсує, слухати шум ніздрів, коли легені проштовхують крізь них повітря, — і заздрити навіть коротесенькому живому подиху. Що ж до трун, то особисто я про труни не пам’ятаю нічого.
Однак мерці ніколи не перестають говорити, і живі інколи їх чують. Ось що я хотів сказати. Коли ти мертвий, твоя мова — ніщо інше, як подих вітру й обхідні шляхи, і немає іншої ради, як тільки певний час тинятися собі та блукати знічев’я. Ну, так у кожному разі роблять інші. Я ж збагнув, що небіжчики можуть повчитися в небіжчиків, хоча це і складно. Мені вдається чути себе, водночас твердячи кожному, хто здатен почути: я впав не сам — мене турнули з балкона готелю «Сансет Біч» у Монтеґо-Беї. І я не можу сказати собі: «Стули пельку; Арті Дженнінгсе!», бо, прокидаючись щоранку, мушу збирати докупи свою розгепану, як гарбуз, голову. Та навіть тепер, розмовляючи лише з собою, я можу повторити те, що вже говорив колись: «Врубаєтесь, пришелепки?» У сенсі, що загробне життя — це не якесь там театралізоване дійство, що відбувається тут-і-тепер без активної участі її «головного героя», і не кайфова тусня. Чуваче, ти бачиш отих крутих пацанів у біді? Вони так і не врубилися, — а мені нічого не лишається, як тільки чекати тут на свого вбивцю. Але він не помирає, а тільки старіє, змінює дружин на все молодших, ростить виводок недоумків і заганяє свою країну в тісну діру.
вернуться
1
Реґі (англ. reggae) — напрям сучасної музики, що сформувався на Ямайці в кінці 1960-х і набув широкої популярності на початку 1970-х років.
вернуться
2
Копенгаген — так автор переназвав для своєї книжки район Кінгстона Тіволі-Ґарденс; гето.
вернуться
3
Інфорсер — член банди, в чиї обов’язки входить примушувати інших виконувати її вимоги.
вернуться
4
Леґґо Біст (англ. Leggo Beast) — ямайський сленг на означення несамовито дикого чоловіка.
вернуться
5
Прист (англ. Priest) — священик, жрець.
вернуться
6
Вісім Провулків — так автор переназвав для своєї книжки район Кінгстона Мет’юз-Лейн; гето.
вернуться
7
Шота Шериф — кличка походить від знаменитої пісні Боба Марлі «Я застрелив шерифа» (англ. I Shot the Sheriff) з рефреном I Shotta Sheriff.
вернуться
8
Фаннібой (англ. Funnyboy) — жартівник.
вернуться
9
«Альфа 66», «Омега 7» — антикомуністичні організації кубинських політемігрантів.
вернуться
10
«Райкерс» — острів-в’язниця в затоці Іст-Ривер, що належить до районів Квінс і Бронкс.
вернуться
11
Спотер (крим.) — той, хто розповідає, де придбати товар (тут: наркотики).
вернуться
12
Меделянський кокаїновий картель — великий наркокартель, що сформувався 1976 року в Медельїні (Колумбія) — рідному місті найбільшого наркобарона в історії Пабло Ескобара (який його створив і очолював); у 1980-х роках контролював до 80% наркоринку Колумбії.
вернуться
13
Бонні Рейтт — американська співачка, гітаристка, авторка та виконавиця пісень у стилях блюз, кантрі, рок, фолк.
