Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Дорогой Игорь Степанович,
Брюсова получил. Сердечно благодарен. Ваш выбор великолепен, гораздо лучше, чем в трехтомном «Избранном» под редакцией Луначарского. Я опять начинаю чувствовать прежнюю симпатию к Брюсову, — когда-то я любил его трехтомное издание «Путей и перепутий» (+ «Зеркало» + «Семь цветов»), с которым почти не расставался. Затем пришли годы странствий. Трехтомный скорпионовский сборник я потерял — не то зачитал кто-то, не то он пропал во время переездов. «Избранное» 1926 г., которое я покупал, как только выходили его тома, меня не порадовало — неизящно, много циклов, между которыми дробится внимание, между тем как ему полагалось бы поймать повторяющееся, характерное и вариации этого характерного от первых книг и до последних… Ваша эклога (т. е. выборка) возвратила мне Брюсова полностью. С удовольствием перечитал «Армянам», «В горнем свете», «Тусклую картинку». Из новых для меня текстов нравится «При электричестве», «Труд», «Когда стоишь ты в звездном свете», «Я вырастал в глухое время», «Утро в ночи». Последние четыре очень искренни и лиричны — мне кажется, в них наиболее адекватно передано жизнеощущение Брюсова в последние его годы. Кое-что постараюсь перевести непременно, научные стихи все еще понимаю слабо — но переводить буду и их. Вообще к десятой годовщине смерти постараюсь сделать несколько новых переводов в надежде, что Харьков, ЛіМ раскачаются и согласятся переиздать в обновленом виде сборник 1925 г. Как хорошо было бы, если бы Каменев дал новую, небольшую, на пол-листа статью к нему (я бы сам постарался перевести ее поизящнее). Вот где бы я задал тон нашим харьковским редакторам из ЛіМа!
Очень жалею, что летом не был в Москве. Имею надежду перед новым или вскоре после нового года побывать там непременно. 200 руб. мне ассигнуют от К. КСУ. Нужно заработать дополнительно 100 — и тогда в Ваши Палестины.
Имеете ли Вы «Брюсовский сборник» 1907 года с переводами из Клавдиана, Авзония, Луперка и др.? Можно ли его достать и сделать выписки в Москве? Тема «Брюсов, переводчик латинских поэтов», меня интересует по-прежнему.
Доклада я еще не делал. Киев сделался провинциальным, подобных докладов читать негде. Одобряем мы только стандартное и скучное.
Ваш М. З.
До Ростислава Олексієва{223}
Київ, 12. IV. 1931
Вельмишановний товаришу!
Вашого листа одержав на другий день, як Ви його послали (акуратність для київської пошти зворушлива), і відразу ж одправив Вам свої сонети, які були під рукою. Сьогодні хочу відповісти кілька слів на Ваші запитання. Власне, по кілька слів на кожне із Ваших запитань, — хоч розумію: єсть серед них такі ґрунтовні, що вимагають докладнішої і, можливо, усної, не писаної відповіді.
Отже, — 1. Можливості і перспективи сонета. Правду сказати, це питання ніколи мене не обходило. Мені сонета ставало, на мій вік стане, а після мене хоч сельвінщина з карикатурними строфами та складною номенклатурою для простих речей! Але раз це питання ставиться — то що ж? — треба признаватися. Можливості сонета сильно обмежені чотирнадцятьма рядками та традиційною його тематикою. Проте безперечно для мене і те, що сонет належить до жанрових форм «растяжимых». Чотирнадцять рядків сонета, при різному тематичному виповненні та різній синтаксичній організації, справляють враження то довгого, то короткого вірша. Спостереження це зробив, здається, Бутурлін у вступі до посмертної збірки своїх сонетів. По-друге, чотирнадцять рядків можна (не ламаючи сонетного принципу, його логічної ударності, як ламається вона у «вінку сонетів») подвоювати, потроювати, п’ятерити, запроваджуючи такі сонетні комбінації: по два (питання — відповідь; теза — заперечення, або частковий коректив), по три (теза, антитеза, синтез), по чотири (кожен із чотирьох сонетів виконує функцію якогось із строфічних компонентів ізольованого сонета) і т. д. Можна боротися із замкнутим тематичним кругом. Думаю, Ви сильно перебільшуєте, говорячи про сонет наших днів як про стилізацію і тільки. Сонет — то є архітектурний принцип, а не декорація. Коли хтось колись декорував ці конструкції у ренесансовому стилі, то чому ці хороші пропорції не можуть придатися для іншого стильового мислення? Справді, що спільного у «Кримських сонетах» Міцкевича з Петраркою? І де елементи стилізації у «Кримських сонетах» Міцкевича? Єсть жанри, тісно сполучені з певним ідейним та тематичним насиченням, наприклад, байронічна поема. Хто може повторити тепер схему «Бахчисарайського фонтана» або «Мазепу», не ставши смішним? (як Сосюра у своєму «Мазепі»). І єсть жанри, які вже поширилися, пристосувалися і живуть, поволі модифікуючись. Такий, наприклад, сонет. І з цього погляду хто знає, може, він довговічніший за вергарнівський vers libre.