Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
За «Стефана Яворського», зосібна, прошу прийняти ласкаво мій переклад латинської його «Елегії», зроблений колись на подарунок С. І. Маслову в день двадцятип’ятиліття його наукової роботи.
Чи знаєте Ви мої сонети з циклу «Дніпро» («Святослав на порогах» і ін., числом 4), «Cor anxium», «Зодіак» («Близнята», «Водолій»), «Книжки й автори» (7 сонетів з присвятою: «Книжок дитячих неубутні чари»), «Роог Yorick» і т. д.? Пам’ятаю: щось я посилав Вам, але так давно було, що тепер не згадаю нічого.
Щодо Ваших чотирьох останніх речей, то мені найбільш до вподоби «Стефан Яворський». Чудова рима (і слово) — «воротар». Взагалі ж усе гаразд. Можливо, я не обтинав би так рядка короткими словами та густо покладеними наголосами. Але то Ваша річ: видимо, це входить у Ваш художній розрахунок.
Із давніх перекладів — розуміється, Ваш сумароковський сонет кращий од сонета Вашого антагоніста. Що ж до теоретичних міркувань перекладознавців, то хай вони Вас не турбують. Надто Фінкель, що не почуває часом ні художнього рельєфу слова, ні українського лексичного матеріалу. А втім, пробує держатися гордо, авторитетно і «великолепно». Він вправлений лінґвіст, а не літературознавець (і не літературопрактик), і всі його статті про українську літературу для мене, принаймні, органічно невірні, без інтимного відчуття матеріалу писані.
Втім, бувайте здорові.
Коли цікаво, можу Вам послати ще дещо з останньої своєї версифікації.
24. XII. 1932 Ваш М. Зеров
Вельмишановний Ростиславе Івановичу!
Вашого листа одержав і дуже радий, що хоч «Елегією» Стефана Яворського догодив Вам. Ваші думки про сонети цікаві — про недоречність чи про некомпетентність критики, розуміється, мови бути не може, але з ними не погоджуюся: для мене сонет в даному разі не жанр, а тільки логічна схема… Оспорюючи все те, що з приводу «Камени» писали сердючий Мирон Степняк в 4-му томі «Літературної Енциклопедії» («Собственные стихи Зерова выдержанные и холодные»…) і другі, менш компетентні критики, — я заінтересований іноді, щоб мої сонети зберігали мою звичайну розмовну інтонацію в натуральному її реґістрі і пробую узаконити саме недодержаність і зрив. Я знаю, Ви скажете: «Але ж при чому тут форма сонета?» Одповідаю: при тому, при чому фрак на молодих джентльменах в Ітон-коледжі. Джентльмен повинен носити фрак, немовби виріс і народився в ньому. Поет повинен писати сонет, немовби зрісся з його вимогами і трудністю.
Не згоджуюсь і з другим Вашим спостереженням відносно «Донбасу».
Звідки Ви взяли, що «півмісяць буде наш» — це лише профвідпустка «чесного радянського громадянина»? Але як на те пішло, то моя профвідпустка, як людини, приналежної до секції наукових працівників, — два місяці… Півмісяць — це півмісяць своєрідної amitié amoureuse, що вернула людині поважного віку настрої вісімнадцятилітнього хлопця, і чистого степового повітря, що забезпечили йому солодкий райський сон семилітка. Два електричні ліхтарики на сонячному проводі — верстов за сім від села, де я жив, — на дуже високому місці (топографічно) — були дуже гарні і все підіймалися вгору, чим ближче підходили ми до станції Ниркове, тобто чим вище ставали самі. Вони були дуже гарні здалеку: то каламутно-жовті, як Сатурн, то червоні, як Марс; дарма, що походження їх прозаїчне. І потім — в даному разі — вони лише натяк на поетичну думку, в якій нема, по суті, нічого низького: протиставлення огнів неба і огнів землі — зорі і…
На додатках до листа, як матеріал до нової Вашої критики, посилаю Вам цикл «Книжки й автори» — про книжки, які мені подобаються або подобалися колись. «Таємничий острів» Жюля Верна, «Історія Генрі Есмонда» Теккерея (люблю цей роман, як любив його і Тен), «Домбі і син» (монолог говорить капітан Катль, звертаючись до відсутнього Соля, що поїхав шукати Вальтера. Останні рядки — гіпотетичні: морському вовкові Діккенс мусить здатися надто солодким), «Історія садиби» («Інґрид» Сельми Лаґерлеф).
Прошу Вашої ласки, повідомте тільки, чи одержали сонети і листа. Бувши у Харкові 10—12 січня, я з’ясував, що біля третини моїх листів у Харків не доходить. Через те вирішив і сонети посилати Вам невеликими партіями[578], щоб не ризикувати — великі порції переписуваної енергії витрачати намарно.
578
Сонет «Книжок дитячих…» вступний до циклу. До 3-го сонету: «Мов полозки на крижанім помості». «Полозки» — рос. «коньки», замість незграбного «ковзани».