Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Між іншим, на вечорі С. О. розказував, як на одному із зібрань академічних (високих зібрань не то відділу, не то спільному зібранні) з’явився Студинський в компанії з династією. Справа зайшла, кому мають піти суми, що лишилися свобідними по смерті Мик. Федотовича (Біляшівського). Сергій Олександрович запропонував: Перетцові. І страшно здивувався, коли Ваш убієнний приятель запропонував обмежити реченець виплати (на місяць-два, або до нового року). Пропозиція не пройшла, і фамілія обурилась. Кажуть, що вона прийшла на збори з готовою думкою передати ті гроші вірному Лічарді панському — Студинському.
Були і інші події. 23. X. 1926 р. (запам’ятайте дату) приїхав Яворський і зробив іспит аспірантам кафедри — між іншим, допитував і про соціальне становище батьків. Я на ті збори не пішов (читав лекції «українізаторам»), але про ті мерзенні розмови чув. Питайте про них у Ананія Дмитровича.
Про Вашого «Кандида» не можу допитатися нічого. Здається, передмова не подобається Голоскевичу. Він знаходить, що в ній занадто Плеханова. Тепер наші слов’яни хотять давати усе солідно, як у сабашниковських «Памятниках мировой литературы». Це останній їх пунктик.
Поки що і все. Вибачайте, що пишу коротко. Йду в літературне товариство слухати Віктора Платоновича. Він робить доклад про персонажів «Чорної ради».
Ваш М. Зеров
P.S. В четвер святкують ювілей Загула («жив презрительный Терсит»). В «Пролетарській правді» оповіщено, які артисти виступатимуть на пошану нашої Помийниці.
[9. VIII. 1927 р.]
Гурзуф, «Буюрнус»
Дорогий Михайле Михайловичу!
Ви, як завжди, — прекрасний кореспондент. Ви вже радуєте друзів і знайомих. А я, не вважаючи, що повіз з собою своє «перо й чорнило», — ще й досі не написав навіть до «Книгоспілки», щоб спитати, як цензура поставилась до оповідань Свидницького. В «Буюрнусі» тихо, знаменитостей менше, як у Вас, але дехто є. З музик — Товстолузький, з учених — хімік Писаржевський, з вузівських викладачів — Бойко («Марко Вовчок»), Петрусь. В Гурзуфі живе Синявський. Драй ще не виїхав. Нічого цікавого для Вас немає. У Вас блискучіше. Привіт Павлу Григоровичу і О. І. Білецькому.
Ваш М. Зеров
Гурзуф, «Буюрнус»
18. VIII. 1927
Дорогий Михайле Михайловичу!
Вас все-таки занадто обходять наші літературні справи. Боюся, як би не нейтралізували вони спасенного Нарзану. Пощо допускаєте Ви, щоби великі тіні наших літераторів — перемовників і теоретиків літературних тривожили Ваш курортний спокій? Статті Сергія Олександровича не читав. Просто: не догадався розшукати її на дорогу, — не всі ж, як Ви, приятелюють з «Часом», не всіх і «часівські» книжки самі знаходять. Оповіщений Вами хрестоносний похід на Дорошкевича, Гермайзе і Якубського — річ, розуміється, потрібна. Дорошкевичу треба сказати, що він, по суті, недобру ролю грає, плямуючи таких людей, як Кониський: Кониський в 80—90-х не присвячував своїх писань ні Піхнові, ні генералу Новицькому, а Дорошкевич в 1915-му свої методичні брошури підносив з написами Миколі Стороженку. Гермайзе теж краще робив би, коли б не замахувався так на Олек. Ів. Бородая і укр. громадянство перед 1914 р. Воно було далеко чесніше, ніж те, перед яким його Гермайзе ганить. Що ж до Якубського, то тут нема що й казати, а просто «членовредительство» — по Вашій термінології — має вступити в права. Але в який спосіб Ви здійсните Ваш похід? В передмовах? В усних виступах в академічній залі? В статтях до «Пролетарської правди» та до «Червоного шляху»?
В «Буюрнусі» мені живеться цей рік непогано, маю окрему кімнату і сам собі дивуюся, як це я не написав досі «Дороги своїх днів».
Віктор Платонович уже приїхав; вчора пили «Каберне», і «Сотера», і «Рислінґ». В буюрнуському підвалі вина стали гірші: викликають печію. Відпочив я добре — їздив авто до Бахчисараю, збираюся компанією на Чатирдаг. Поки був тут Драй (не в «Буюрнусі», а на Гуровській дачі під Суук-су), купався за Генуезьким пляжем. Тепер ходжу з київською компанією на великий пляж за військові споруди під Ай-Даніль.
Восени гадаю — якщо тільки іспити не з’їдять добрих наслідків мого відпочинку — одразу взятися за «Нове українське письменство».