Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: HREC PRESS
- ISBN: 978-966-97606-4-7
- Переводчик: Дарія Маттінґлі
- Жанр: История
Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:
Однією з таких постатей, яку цілковито полонила революція, був Лев Копелєв — двадцятип’ятитисячник, що пізніше відіграв особливу роль в історії радянської літератури. Копелєв народився в інтелігентній єврейській родині в Києві, навчався в Харкові, розмовляв російською та українською мовами, але вважав себе «радянською» людиною. Набагато пізніше, у 1945 році його заарештують, і він відбуватиме покарання в таборі. Там потоваришує з Олександром Солженіциним, стане прототипом одного з героїв роману письменника, напише власні розлогі мемуари та стане провідним дисидентом. Однак у 1929 році, як зазначає Копелєв у спогадах, він був ідейним учасником подій:
Як і більшість моїх однолітків, я твердо вірив, що цілі виправдовують засоби. Наша велика мета — це перемога комунізму в усьому світі, і заради неї можна й треба йти на все: брехати, грабувати, знищувати сотні тисяч, навіть мільйони людей — усіх, хто заважає або може заважати, всіх, хто стане на заваді... Але будь-які коливання чи сумніви у подібних випадках — це виключно від «інтелігентської полохливості», від «ліберальної недолугості» тих, хто за деревами не бачить лісу.[381]
Таких як він було багато. У 1929 році американський соціаліст, Моріс Хіндус отримав листа від своєї російської подруги Наді (у котрої ще не було того усвідомлення подій, яке згодом стало притаманне Копелєву). Із захватом вона писала:
З групою інших бійців я вирушаю організовувати колгоспи на селі. Це надзвичайно важка справа, але в нас вже є разючі зрушення... Я впевнена, що з часом не залишиться жодного селянина на власній землі. Ми зруйнуємо останні залишки капіталізму і назавжди позбавимось експлуатації... Навіть повітря тут просякнуто новим духом і нестримною силою.[382]
Таких учасників, як Копелєв і Надя, підбадьорювало виправдання власних дій. Більшовики пообіцяли людям надзвичайно багато: добробут, щастя, землю, владу. Насильство і кровопролиття під час революції та Громадянської війни спантеличили багатьох, а численні сподівання так і не справдилися. Тому не дивно, що десять років по тому багато хто був розчарований. Ці люди шукали пояснення всьому, що відбувається. А зараз Комуністична партія вказала їм на того, хто заважав втіленню обіцяного, і закликала не виявляти до ворога жодного співчуття. Михайло Шолохов у своєму романі «Піднята цілина» змалював красномовний портрет одного такого розчарованого фанатика. Двадцятип’ятитисячник Давидов приїхав колективізувати село за будь-яку ціну. Коли його місцевий колега зауважив, що він дуже жорстоко поводився з «куркулями», Давидов у відповідь розлютився: «Тобі їх шкода... ти їм співчуваєш. А вони нас жаліли? Чи плакали вороги над сльозами наших дітей? Чи ридали вони над сиротами, чиїх батьків вони вбили?»[383]
Саме з таким настроєм після дуже недовгого інструктажу, що в середньому тривав не більш як кілька тижнів, міські добровольці вирушали до сіл. І хоча в Ленінграді, Москві чи Києві їх проводжали з музикою, а в повітрі лунали уривки натхненних промов, в міру просування потягів сільською місцевістю революційний запал потроху вщухав. Як згодом опише свій досвід один учасник: «Проводжали нас під тріумфальний марш, а зустріли похоронним співом».[384] Це був час, коли сталінська наступальна риторика зіткнулася з реальністю українського та російського життя на селі.
Потяги нової революції сповільнювали хід у сільській місцевості: не всі «залізничники» на місцях поділяли запал міських активістів. В Україні більшість добровольців були російськомовними, з російських або українських міст; у будь-якому випадку вони здавалися українськомовним селянам чужинцями. По прибутті вони інколи стикалися з ворожим ставленням, що також не було дивним. Місцеві селяни заледве оговталися від нестачі продовольства та голоду літа 1929 року, та й прибульці мало чим відрізнялися від солдатів і активістів, які грабували українське село десять років тому.
381
Lev Kopelev, To Be Preserved Forever, trans. Anthony Austin (New York: Lippincott, 1977), 11.
382
Hindus, Red Bread, 1.
383
Sholokhov, Virgin Soil Upturned, 84.
384
Viola, The Best Sons of the Fatherland, 76.