Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: HREC PRESS
- ISBN: 978-966-97606-4-7
- Переводчик: Дарія Маттінґлі
- Жанр: История
Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:
Натомість протягом 1928 року ОГПУ продовжувало шукати докази контрреволюційної діяльності. Чекісти знайшли виготовлені «приязними до Петлюри колами» «антирадянські листівки», розповсюджені в сільській місцевості України. Вони також зафіксували «антирадянські» висловлювання на селі. «Краще спалити хліб, ніж віддати його більшовикам», — заявив один селянин.[358] Радянське керівництво вірило, що багато українців готувалися до іноземного вторгнення, і ДПУ УСРР надавало докази на підтвердження цього. Влітку 1928 року Балицький сповістив Кагановича, що внутрішний опір в Україні пов’язаний з іноземними силами:
Можна вважати очевидним той факт, що прояви активності внутрішніх шовіністичних елементів перебувають у безпосередній відповідності зі складністю та загостреністю міжнародної обстановки та становища СРСР. Вони виходять із тих принципових засад, що крах СРСР є неминучим і при цій катастрофі Україна зможе здобути незалежність.[359]
Але ще гірше те, що існували докази незадоволення серед червоно-армійців в Українському військовому окрузі, більшість з яких були селянами. Знаючи про нестерпні умови життя своїх сімей, вони розмірковували про можливість залишити свої частини та приєднатися до повстанців, і навіть боротися за права селян. Історикиня Людмила Гриневич уклала приголомшливий реєстр підслуханих нарікань військовослужбовців, котрі лунали в травні 1928 року:
«У разі війни — ліси будуть переповнені бандитами» (80-та сд)
«Нехай тільки спалахне війна, усі ці організації розлетяться і селянство піде боротися за свої права» (44-та сд)
«У випадку війни повернемо багнети проти тих, хто дере шкіру з селян» (51-ша сд)
«Як тільки спалахне війна, ми кинемо гвинтівки й розбіжимося по домівках» (рота зв’язку 17-го ск)[360]
Через те, що «політичні настрої» в Україні вважали дуже поганими, у 1928 році ДПУ почало прискіпливо стежити за кожним, хто потенційно міг очолити селянське повстання або український національний рух. Зокрема, один інформатор доніс на директора Інституту української наукової мови Григорія Холодного, який сказав колегам, що чекісти заарештовували всіх, у кого були тісні зв’язки із селом або кого поважали селяни. Його коментарі спонукали до пошуків саме такої людини, яку він описав. Отже, одну з озвучених гіпотез ДПУ невдовзі присвоїло та застосувало на практиці. Врешті-решт Холодного також заарештували за справою СВУ Він провів вісім років у таборах ГУЛАГу перед тим, як його розстріляли в 1938 році.[361]
Кремль визначив ще одного потенційного «цапа відбувайла»: саму КП(б)У. В 1928 році, коли Сталін перебував у Сибіру, Молотов прибув з аналогічним візитом до України. Після свого повернення до Москви він повідомив в Політбюро погані новини. Україна, якій відвели 37% від загального плану хлібозаготівель у Радянському Союзі, за його підрахунками, щомісяця заготовляє все менше зерна. Він звинуватив у цьому не тільки «куркулів» і спекулянтів, а й українських комуністів. Молотов поскаржився, що українська парторганізація недооцінила дефіцит зерна. В областях не вистачало «елементарної дисципліни». Місцеві керівники самі визначали собі хлібозаготівельні плани і не зважали на «всесоюзні» плани та вимоги з Харкова. Деякі з цих місцевих керівників навіть не відреагували на його візит належним чином — ніби їх це не обходило. Усе це Молотов згадував з неприхованим роздратуванням. Він зауважив, що місцеві керівники трактували «надзвичайні заходи» як тимчасовий «міні-шторм», що незабаром минеться.[362]
Висловлювання, що республіканські парторганізації працюють вкрай погано, незабаром почали з’являтися у звітах ОГПУ Ще один звіт вказував на «хвостизм», тобто багато членів партії були пасивними або приєднувалися до проведення політичних кампаній в останню чергу. Цей документ також звинувачував їх у «неправильному поясненні цілей хлібозаготівельної кампанії» та в безпідставному співчутті до «куркулів». У звіті було зазначено, що деякі низові працівники навіть відмовлялися брати участь у хлібозаготівлях або взагалі виконувати накази.[363] Інформатори ДПУ записали нарікання двох місцевих посадовців Марченка і Лебеденка. Перший заперечив самому Молотову. Москвич і росіянин за національністю, Марченко наполягав, що візит Молотова був красномовним свідченням «фікції» української республіки, і що українські партійці виступають лише маріонетками. Лебеденко пішов навіть далі: «Більшовики ніколи так нахабно і цинічно не грабували Україну, як зараз. Безумовно, буде голод...».[364]
358
ЦА ФСБ РФ, 2/6/597 (1928), 6–20, в кн. А. Берелович, В. Данилов, ред., Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД, том. 2, 666.
359
Гриневич, “Ціна сталінської ‘революції згори’”, 5.
360
Гриневич, “Ціна сталінської ‘революції згори’”, 6.
361
Shkandrij, Bertelsen, “The Soviet Regime’s National Operations in Ukraine”, 425.
362
РЦЗВДНІ, 82/2/136 (1928), 1–55, в кн. Данилов та ін., ред., Трагедия советской деревни, том 1, 172–92.
363
ЦА ФСБ РФ, 2/6/599 (1928), 292–9, в кн. А. Берелович, В. Данилов та ін., ред., Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД, том 2, 723–31.
364
Даниленко, Павлоградське повстання, 14–5.