Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Хоч яка коротка байка Красицького, а в ній досить образових деталей: буря в лісі, темнота, світяться вовчі очі, вимахування палицею без жодного обмислення, і нарешті лукаве:
«Trafia się і nie w lesie» на закінчення. В українського перекладача від них не залишилося нічого.
Взявши за зразок Красицького — суху короткість «Bajki і przypowieści» та нерівність рядків, характерну для «Bajki nowe», — Боровиковський на цю колодку набиває і байки, сюжет яких бере у Крилова («Коник і Муравей», «Суддя», що відповідає «Вельможе», «Мірошник», «Вовк і Вівчарі», «Щука»), і байки, матеріал до яких постачають йому мандрівний анекдот («Свій дім — своя воля») та народна приповідка («Багатий, бідний», «Крила у вітряка» etc.)[528].
Втиснені в тісні рамці, ранні байки Боровиковського (писані до 1836 р., видані вперше 1852 р.), справили враження малозмістовних і незначущих художньо[529]; пізніші ж, переслані в 70-х рр. Кониському, видимо, відбили на собі сліди душевної хвороби, яку байкар переніс в середині 50-х років і з якої вийшов ушкодженим… Тому й не дивно, що з усіх старших байкарів Боровиковському історики письменства «аж надто мало присвячували (і присвячують) уваги»[530].
Третій із трьох згаданих ранніх байкарів — Гребінка — є загальновизнана вершина нашого байкарства.
Гребінка не імпонує розміром своєї байкової спадщини. Невеличка книжка його «Приказок», що вийшла восени 1834 р. «в типографии Николая Ивановича Греча», обіймала всього два з половиною десятки речей, — і от, не вважаючи на розмір книжки, признано було, що ці приказки є перший незаперечний доказ «способности малороссийского языка к апологическим сочинениям»[531], що ніхто з попередників не вмів «так принатурити позичений сюжет до місцевих рідних умов», як спромігся зробити це молодий на ту пору двадцятидволітній автор, недавній студент Ніжинської гімназії вищих наук кн. Безбородька.
Грінченко, як на зразок уміння Гребінчиного по-новому розповісти стару фабулу, убравши її до того ж «в народні кольори», указував на «Грішника» («Троеженец» Крилова), «Могилині родини», «Вовк та Огонь». Володимир Дорошенко звернув увагу на інший матеріал: «Цап» (у Крилова «Осел»), «Ведмежий суд» («Крестьянин и Овца»), «Рибалка» (у Крилова «Крестьяне и Река»), «Ворона і Ягня» (у Крилова «Вороненок»). «Особливо, — закінчує він, — «Ведмежий суд» і «Рибалка» зразкові під сим оглядом»[532].
Порівнюючи останню з байок з криловським первотвором, ми перш за все виразніше відчуваємо у Гребінки манеру усного оповідача. Байка немов становить частину монолога, вкладеного в уста селянинові-оповідачеві:
Цього ж засобу, відомого й законного — впровадження оповідача, цієї своєрідної манери використовувати розмовні ресурси синтаксичні й лексичні, надаючи свіжості жанрові, — уживає Гребінка і в інших байках (напр., «Пшениця», «Рожа і Хміль», «Дядько на дзвіниці»: «Заліз мій дядько на дзвіницю»).
Фікція оповідача з народу дуже корисна для Гребінки: вона дає виправдання лексичній стороні його байок. В його перекладі пушкінської «Полтави» ми читаємо, напр.: «Карл, постягавши німців силу», або: «І цей з другими парубками / Гарбуз ізхрумав неборак», або ще: цар Петро «шмигляв в шатро і із шатра / За тридев’ять земель в чужині». І все це справляє враження непотрібного, невмотивованого бурлеску, незмога зважити стилістичні вимоги поетичного жанру і відійти від «бурлацького юродства», мовляв Куліш про «Енеїду». Перекладачеві історичної своїм тлом і героями (новелістичної фабулою) поеми не випадало писати, як «в Очакові, землі турецькій, / Зібралась щось не по-братецьки / Песиголовців череда». Але в байці, вложеній в уста уявному оповідачеві з пирятинських хуторян, подібний тон видається природним і нічому не вадить. Так, Грінченко, процитувавши в своїй статті початок Гребінчиного «Грішника» («Троеженца»):
528
Про джерела Боровиковського найдокладніше — Б. М. Шевелев. Життя та літературна діяльність Л. І. Боровиковського. — В кн.: Боровиковський Л. Твори. — В-во Сяйво. — К., 1929. — С. 8—32.
529
Крім Куліша, досить гостро про ідейну і художню вартість байок писав О. Кониський. Байки Боровиковського, на його думку, відзначаються повною відсутністю сатиричного хисту. Їх гумор — грубий, образи — бліді. Констатація фактів доволі широка («байки Боровиковського свідчать тільки нам, як факти, чим недугував в його часі соціальний побит на Україні»), але не підбита певній керуючій ідеї. Через те байки Боровиковського «не одержали на Україні ні впливу, ні ходу». (Відчити… // Світ. — 1881. — Ч. 8, 9).
530
Рец. П. Зайцева на вид. Г. Коваленка (Сіяч. — Черкаси, 1918) — Зап. іст. відділу ВУАН, 1919. — Кн. І.
531
Ієремія Галка (М. Костомаров). Обзор сочинений // Молодик, на 1844 г.. — С. 167—168. Передр. в кн.: Науково-публіцистичні та полемічні писання Костомарова. — ДВУ, 1928.
532
Дорошенко Володимир. Євген Гребінка // ЛНВ. — 1912. — VII—VIII. — С. 77.