Українське письменство

Питання про ідеологію Гребінки розв’язується далеко не так одностайно. Грінченко-Вільхівський бачив у байках Гребінчиних талановиту громадську сатиру, до того ж сатиру громадську й специфічно українську. Ті громадські вади, які сатирик бичує, найпомітнішими виразками зяють саме на українському суспільстві: перевертенство національне і соціальне («пхання у пани»), відсутність солідарності та самоповаги і т. ін. Бувши ще надто молодий у ті роки, як свої байки складав, Гребінка не все схопив, — але і при недостатньому запасі безпосередніх вражень багато дечого вгадав і, головне, глянув на те «характерним українським оком» (очевидно так, що Грінченко й народницька інтеліґенція тих часів відчувають свою з ним солідарність).

Трохи інакше розцінює Гребінку В. В. Лесевич[534]. В своїй статті («Русская мысль», 1904, І—II) він зіставляє Гребінку байок і Гребінку історичних та побутових повістей російською мовою. Лесевич пише спочатку про останнього, трактуючи його, як людину безідейну, письменника-ремісника, постачальника «журнального баласту». Він посилається на мемуари П. В. Анненкова («Гоголь в Риме»), наводить жартівливо поважні нарікання Гоголя на безцеремонного свого наслідувача; виписує сторінки із спогадів І. І. Панаєва з їх характеристикою Гребінки, як людини добродушної, по-обивательському настроєної, що «малороссийским салом да наливками» ублажає критику в особі Бєлінського і безнадійно кліпає очима, коли розмова заходить в сфери абстрактні, хоч би то були питання теоретично-мистецькі. Лесевич ущипливо характеризує середовище[535], в якому обертався байкар у столиці («земляки, наполнявшие ябедой департаменты»), і його російські твори, цей «потоп пустопорожнего балагурства»; навіть Україна в тих повістях виглядає неправдоподібно, як «Украина потемкинских декораций». Але байки-«Приказки» Гребінчині — Лесевич рішуче виводить з-під удару. «Это — лучшее, что вышло из-под его пера». Це майстерні побутові малюнки або громадські сатири, «и если мораль их не всегда хорошо продумана, то все ж их общественный смысл несомненен». Таким чином, формулюється висновок: «В его лице украинская литература имеет писателя, благое начинание которого растет и ширится, а литература русская — тип отрицательного значения: такого писателя, каким он не должен быть».