Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Критика » Українське письменство
Українське письменство - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Українське письменство

Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:

У виданні вперше зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890—1937) — видатного українського вченого, поета і перекладача, чий творчий доробок, за словами Євгена Сверстюка, залишається монолітним і дорогоцінним уламком храму української культури.
1 ... 547 548 549 550 551 552 553 554 555 ... 747
Перейти на страницу:

Спочатку — підрахунок. 28 рядкам Крилова, що містять оповідання й мораль, відповідають 29 рядків Гребінки. Отже, український байкар ніде не перенавантажує деталями розповіді, не розводнює Крилова. Дещо зайвими, правда, можуть здатися підкреслені рядки: «Чи довго він ішов» і т. д., — але вони досить умотивовані впровадженням оповідача. Що ж до подробиць і тону оповідання, то вони у Гребінки своєрідні й винайдені талановито: замість натовпу селян в полі зору читачевого один Рибалка, до того ж змальований яскраво, живий, гарячий, готовий іноді «всячину погукати»; замість просторого переліку шкод, заподіяних струмками і річечками, єдина причина конфлікту — ятір. Замість авторського переказу думок героїв — їх власні слова, подані в прямій мові. І навіть виділення моралі в чотири рядки, мовлені від автора, можна розглядати як певний плюс українського автора, остільки дотепні вони різкістю свого перебігу від рибалки до волосної й повітової юстиції. Байка Крилова архітектурніша, логічно стрункіша; Гребінчина бере декоративністю, мальовничістю деталей, інтонаційною розмаїтістю.

Висока оцінка цієї мальовничості та живих інтонацій і привела українську критику до проголошення Гребінки найвидатнішим із українських байкарів.

Почалося це з Куліша. Передруковуючи в альманахові «Хата» Гребінчині приказки (10 №№), він писав, що слово Гребінчине «процвітає квітками щирої поезії української». «Коли рівняти їх (байки) і до сусідньої словесності, то навряд чи є в ній кращі приказки од Гребінчиних, а тілько що московські дзвони голосніші од наших»[533]. Навіть наприкінці 60-х рр., коли Глібов одійшов від досить близького перекладання Крилова, Куліш ладен був віддати перевагу Гребінці. Грінченко висловився рішучіше. В своїй правдянській статті він звертає увагу читачів на впевненість Гребінчиного поводження з Криловим. Гребінка, на його думку, «усюди й завсіди писав ориґінально», на той час як Глібов (зробімо поправку — ранній Глібов. — М. З.) «тільки перекладав криловські байки, парафразуючи Крилова і так сліпо за ним слідкував, що на кожному ступні повторює цілком криловські фрази, навіть ритму його держиться». Ладні на перше місце поставити Гребінку серед байкарів українських і Вол. Дорошенко, і О. К. Дорошкевич.

Обдарованість і своєрідність Гребінки відкривається не тільки в свобідному відношенні до плану, синтакси та віршового побудування ориґіналу, але і в умінні надати байковим сюжетам своєрідного українського характеру, як те гостро на прикладі «Грішника» підкреслив Грінченко. Він детально розглядає в своїй статті, якими способами досягає цього байкар: це не тільки майстерна розробка мови, що прегарно віддає манеру мислення й вислову оповідачевого (сюди стосуються: користування народними приказками, напр., «з панами добре знаться, та недобре цілуваться» — в байці «Вовк та Огонь»), — це є уміння дати характери в добрій згоді з фольклором: такий цар у «Грішнику», деспот і хазяїн, по-церковному грамотний і по-доброхазяйському діловитий; така лисичка у «Ведмежому суді», такі хлопчаки у байці «Хлопці», що низько присідають, щоб вище скакнути. Уміє Гребінка дати і масові сцени: як справжній майстер жанру, дає він картину ярмарку в «Могилиних родинах». Коли полетіла степом чутка про могилу, —

Крий Боже, нáроду якого там зібралось!         Як об Іллі в Ромні!         Буцім там місто починалось:    Де не взялись міняйли й шинкарі         І підняли між себе галас. Чумак із сіллю став, із дьогтем дьогтярі, І красти бублики шатнулись школярі. Сластьони шкварились, сидухи цокотіли, Про Лазаря старці під кобзу голосили; «Холодний квас!» — москаль між нáродом гукав.
вернуться

533

Хата. — СПб., 1860. — С. 41.

1 ... 547 548 549 550 551 552 553 554 555 ... 747
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)