Українське письменство

Спочатку — підрахунок. 28 рядкам Крилова, що містять оповідання й мораль, відповідають 29 рядків Гребінки. Отже, український байкар ніде не перенавантажує деталями розповіді, не розводнює Крилова. Дещо зайвими, правда, можуть здатися підкреслені рядки: «Чи довго він ішов» і т. д., — але вони досить умотивовані впровадженням оповідача. Що ж до подробиць і тону оповідання, то вони у Гребінки своєрідні й винайдені талановито: замість натовпу селян в полі зору читачевого один Рибалка, до того ж змальований яскраво, живий, гарячий, готовий іноді «всячину погукати»; замість просторого переліку шкод, заподіяних струмками і річечками, єдина причина конфлікту — ятір. Замість авторського переказу думок героїв — їх власні слова, подані в прямій мові. І навіть виділення моралі в чотири рядки, мовлені від автора, можна розглядати як певний плюс українського автора, остільки дотепні вони різкістю свого перебігу від рибалки до волосної й повітової юстиції. Байка Крилова архітектурніша, логічно стрункіша; Гребінчина бере декоративністю, мальовничістю деталей, інтонаційною розмаїтістю.

Висока оцінка цієї мальовничості та живих інтонацій і привела українську критику до проголошення Гребінки найвидатнішим із українських байкарів.

Почалося це з Куліша. Передруковуючи в альманахові «Хата» Гребінчині приказки (10 №№), він писав, що слово Гребінчине «процвітає квітками щирої поезії української». «Коли рівняти їх (байки) і до сусідньої словесності, то навряд чи є в ній кращі приказки од Гребінчиних, а тілько що московські дзвони голосніші од наших»[533]. Навіть наприкінці 60-х рр., коли Глібов одійшов від досить близького перекладання Крилова, Куліш ладен був віддати перевагу Гребінці. Грінченко висловився рішучіше. В своїй правдянській статті він звертає увагу читачів на впевненість Гребінчиного поводження з Криловим. Гребінка, на його думку, «усюди й завсіди писав ориґінально», на той час як Глібов (зробімо поправку — ранній Глібов. — М. З.) «тільки перекладав криловські байки, парафразуючи Крилова і так сліпо за ним слідкував, що на кожному ступні повторює цілком криловські фрази, навіть ритму його держиться». Ладні на перше місце поставити Гребінку серед байкарів українських і Вол. Дорошенко, і О. К. Дорошкевич.