Метаморфози

70] Ось на твердині Кекроповій виткала пагорб Маворта 71] Діва ясна й щодо назви його суперечку прадавню. 72] Ось і дванадцять богів обабіч Юпітера—батька 73] Зводяться гордо на кріслах високих, і кожного легко 74] Можна з обличчя пізнати. В Юпітера — владарний вигляд. 75] Бога морів зобразила вона, як об скелю сувору 76] Довгим тризубцем розмашисто вдарив, і з тріщини скелі 77] Море струмить. Він цим доводом місто береться скорити. 78] Виткала далі й себе: зі щитом і загостреним списом; 79] Голову криє шолом, а на грудях високих — егіда. 80] Ось вона гримнула списом об землю — й на голому місці, [101] 81] Мовби на поклик її, засріблилась плодами олива. 82] Тканка дивує богів. Під кінець ще вплела Перемогу. 83] Щоб очевидним, одначе, було для суперниці слави, 84] Що її жде за шалену зухвалість, яка нагорода,— 85] По чотирьох боках додала ще чотири змагання 86] Сповнені барв, де й дрібнесенькі постаті в вічі впадали. 87] Гем і фракійська Родопа в одному з кутів були видні — 88] Гори холодні тепер, колись — люди живі, що посміли 89] Вічних богів іменами себе возвеличити, смертних. 90] В іншім — представила матір пігмеїв, її жалюгідну 91] Долю: Юнона її, перемігши колись, обернула 92] На журавля й зі своїми війну їй веліла почати. 93] Виткала ще й Антігону, що кинула виклик зухвалий 94] Навіть дружині самого Юпітера — й птицею стала 95] З волі Юнони—владарки, тож ні Іліон, ані батько 96] Лаомедонт помогти не могли їй: в оперенні білім 97] Дзьобом лелека весь час калатає — сама собі плеще. 98] Потім, в останнім куті, сироту зобразила — Кініра: 99] Храмові східці обняв — своїх дочок тіла — й видавалось, 100] Наче здригається він од ридань на камінній долівці. 101] Врешті, краї облямовує мирна оливкова гілка: 102] Праці своєї вінцем своє дерево робить Паллада. 103] Взір меонійки — облудливий бик, що обманом Європу 104] Викрав: мов справжній той бик, і море під ним — наче справжнє. 105] Бачиться, сумно вона поглядає на батьківський берег, 106] Ледве що видний вже, подруг своїх окликає, ботться 107] Плескоту хвилі, тремтить, підібгавши з остраху ноги. 108] Виткала й те, як Астерія в кігтях орлиних тріпоче. 109] Виткала й Леду, котра прилягла під крилом лебединим. 110] Далі ще й те, як Юпітер в обличчі зухвальця—сатира 111] Плодом подвійним обтяжив у лісі Ніктеєву доньку, 112] Як пригорнувсь до Тірінфії в постаті Амфітріоне, 113] Як він Данаю дощем підманув, Асопіду — вогнями, 114] Як Мнемосіні явивсь пастухом, Деоїді — змією. 115] Далі, Нептуне,— й тебе, як Еолову діву здобув ти 116] В образі грізнім бика; в Еніпеєвій постаті батьком 117] Був Алоея синам; як баран — підманув Бісальтіду. 118] Лагідна мати плодів із волоссям пшеничної барви 119] Знала тебе як коня; як крилатого — змієволоса 120] Мати коня, що окриленим був, як дельфіна — Меланта: 121] Постаті кожній і кожному місцю дала відповідну 122] Барву. Там був іще Феб, селянином зображений; він же 123] То наче яструб оперення мав, то — лев'ячу гриву; 124] То вже пастух він, що вводить в обман Макареєву І ссу. 125] Побіч — і Лібер, що гроном своїм підманув Ерігону. 126] Далі — й Сатурн—жеребець, Хірона двотілого батько. 127] Врешті, краї обмережила тонко: довкола тканини [102] 128] Виткала квіти в'юнкі, що з плющем заплелися зеленим.