Метаморфози

509] Мати, почувши таку несподівану звістку, завмерла, 510] Мов скам'яніла уся. А коли з того стану тяжкого 511] Біль її вивів тяжкий — вона миттю у простір ефірний 512] На колісниці звилась — і, обурена вкрай, спохмурніла, 513] Стала перед Громовержцем самим, розпустивши волосся. 514] «Задля моєї сюди прибула я, прохачка, сьогодні 515] Крові, Юпітере, й задля твоєї. Якщо не жалієш 516] Матері — доню свою пожалій! Не турбуйсь нею менше, 517] Слізно прошу, через те, що в моєму була вона лоні. 518] От віднайшла я дочку, якщо віднайти — це точніше 519] Втратити значить; або, якщо знати, де є твоя згуба — 520] Значить уже віднайти. Я забуду, що вкрадено доню, 521] Тільки б вернути її. Чи така вже дочка твоя підла,— 522] Хай вже вона не моя,— щоб крадій її взяв за дружину?» 523] Батько богів їй на те: «І зарука, й турбота одна в нас — 524] Доня моя і твоя. Та, якщо побажаєш давати 525] Назви правдиві речам,— то не кривдою, тільки любов ю 526] Ти цю пригоду вважай: такий зять не ганьбою нам буде, 527] Дай лише згоду свою. Чи не досить того, що він брат мій, 528] Бога верховного брат? Є ще й іншого в нього немало, 529] Жеребом лиш поступився мені. Та коли завзялась ти 530] їх розлучити будь—що,— нехай вийде з імли Просерпіна, 531] Та при одній лиш умові: щоб там не торкнулась устами 532] Жодного плоду, такий—бо закон їй накреслили Парки».