Метаморфози

585] От, пам'ятаю, верталась якось я з гаїв стімфалідських. 586] Жарко було, й натрудилась я добре, та й спека діймала. 587] Раптом, бачу, струмок; не дзюрчить, не хвилюється в ньому 588] Наскрізь прозора вода: на дні його кожен камінчик 589] Можна було б зрахувать, нерухомим струмок видавався. 590] Сива лоза довкруги та буйні од вологи тополі 591] Схили його берегів огорнули природною тінню. 592] От, підійшовши, ногою легенько води я торкнулась. 593] Ось по коліна ввійшла, та замало й того: розстебнувшись, 594] Одяг легкий на похилу вербичку кладу й поринаю 595] Голою в той потічок. Розгрібаю його й загрібаю, [97] 596] Так собі плаваю й сяк і виляскую, втішна, руками. 597] Враз десь на самому дні загуло щось чи то забурчало. 598] Злякана, швидко пливу до найближчого берега річки. 599] «Гей, Аретусо! — Алфей навздогін мені з хвилі гукає,— 600] Гей, Аретусо, куди ти, куди?» — перепитує хрипло. 601] Гола, без одягу, мчу я щосили: мій одяг лишився 602] На протилежному березі. Хіть розпікає Алфея: 603] Бачачи тіло моє, вже мене він своєю вважає. 604] Не оглядаючись, бігла я; він, ошалілий,— за мною. 605] Так от, тріпочучи крилами, мчить од шуліки голубка, 606] Так от шуліка—хижак на тремтливу голубку спадає. 607] Вже й Орхомен залишився позаду, Псофіди й Кіллена, 608] Виступи гір Меналійських; а там — Ерімант і Еліда… 609] Я ж усе далі біжу; він — услід, не прудкіший од мене. 610] Сили ж не рівні були: не могла я в такому ж розгоні 611] Бігти весь час, не могла витривалістю з ним позмагатись. 612] Через долини, поля, через гори, лісами порослі, 613] Через ущелини, скелі стрімкі та яруги я мчала. 614] Сонце в спину світило мені, отже, перед собою 615] Довгу я бачила тінь, чи, може, то страх її бачив? 616] Ніг його тупіт важкий насувався на мене, а подих 617] Мов буревій, лопотів—забавлявся моїми стьожками.