Метаморфози

642] Німфа скінчила на тім. А богиня плодів земнородних [98] 643] До колісниці запрягши двох зміїв, напнувши повіддя, 644] Вже між землею і небом летить, а тоді завертає 645] Легко свій повіз туди, де біліє Трітонії місто, 646] До Тріптолема. Частину насіння велить зуживати 647] На переліг, а частину — на землі, не орані здавна. 648] Ось над Європою вже, над полями азійського краю 649] Високо лине юнак. Завиднілися й Скіфії межі. 650] Лінк там володарем був. От юнак і подався до нього. 651] Що привело, звідкіля, про ім'я, про вітчизну спитали. 652] «Славні Афіни — вітчизна моя,— відмовляє прибулий,— 653] Звуть Тріптолемом мене, не судном сюди плив через хвилі, 654] Й не суходолом ішов: мандрувати ефіром—умію. 655] Ось вам Церери плоди. По широких розсіяні нивах, 656] Буйно посходять вони й принесуть вам солодку поживу». 657] Варвара заздрість взяла: захотілось самому подати 658] Людям той дар, і на гостя свого, що заснув, серед ночі 659] Меч піднімає, щоб серце прошить, але тут же Церера 660] В рись замінила його. І велить, щоб юнак Мопсопійський 661] Зміїв священних ізнову підняв у прозоре повітря».