Янові скарби
- Автор: Пилкингтон Роджер
- Год: 1975
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Надія Боровик
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Янові скарби». Краткое содержание книги:
У «Янових скарбах» він розповідає про те, як четверо англійських школярів натрапили на слід голландських національних скарбів, що зникли під час гітлерівської окупації. Діти вирушають на пошуки їх. Дорогою до Голландії юним сміливцям довелося зазнати чимало небезпечних пригод.
— Купімо для мами оцю чудову мереживну хустинку, — запропонувала Джіл. — Якщо тільки вона не дуже дорога.
Але виявилося, що хустинка коштує зовсім дешево. За якихось двадцять франків старенька продала їм дуже гарну, витончену мереживну хустинку та ще й охоче погодилася взяти фунтову банкноту і дала їм решту бельгійськими франками.
Тим часом Майкл, мимохіть оглядаючи кімнату, помітив стару Біблію в шкіряній оправі, що лежала біля гасової лампи.
— Ця Біблія фламандською мовою? — спитав він, побачивши, що її надруковано не по-французьки.
— Ні, голландською, — відповіла йому жінка. — А ви вмієте читати по-голландськи?
— Ні. Але я знаю, що це Біблія. — Він обернувся до Пітера. — Перепишімо по-голландськи ті вірші, які ми не розуміємо. Я знаю, Біблія однакова будь-якою мовою, а все ж, може, в голландському тексті натрапимо на якийсь ключ до запису. В англійському ми могли й не помітити його.
— Як це — не помітити? — спитав Пітер. — А втім, шкоди від того не буде. — Він витяг блокнот і олівець. — Перепиши, якщо хочеш. Тут, у блокноті, є всі шифровані посилання.
Майкл перегорнув кілька сторінок Біблії.
— Так і є, — сказав він. — Бачиш, все збігається, я вже не кажу про номери віршів. Ось у цьому, наприклад, є слово «de duivel», очевидно, воно означає «диявол».
— Поклавши блокнота на стіл, Майкл заходився переписувати, старанно копіюючи кожне слово. Всі чекали, поки він скінчить, і спостерігали тим часом, як жінка плела мереживо.
Нарешті діти попрощалися зі старою мереживницею і невдовзі вийшли на велику площу, в одному кінці якої височіла дзвіниця; у вечірньому повітрі, лунали видзвонювані на ній гімни та народні мелодії. Навколо площі розмістилося чимало невеличких кафе. Обговоривши меню, вивішені біля дверей кожного з них, гості Керол уподобали кафе, що стояло на розі невеличкої бічної вулиці, увійшли до нього й посідали за круглим столиком біля вікна.
— Здаюся, — сказав Майкл, повертаючи Пітерові блокнот, який він весь час вивчав. — Ніякого ключа в голландському варіанті я не знайшов. Він ані трохи не кращий від того, що є у нас.
— А той сам по собі нічого не значить, — додала Джіл. — Все упирається у ті два записи, які здаються просто безглуздими. І записи з літерою «К» теж безглузді.
— Забудьмо хоч на цей вечір про шифр, — запропонував Пітер. — Ми — гості Керол і прийшли сюди втішатися життям.
Після морської подорожі Джіл почувалася не зовсім добре, отож замість ситої вечері вона замовила собі тільки каву і тістечко. Пітер, блискавично підрахувавши у думці всі ціни, зауважив, що справжня вечеря обійдеться надто дорого, і всі погодилися з ним. Але те, що вдома, в Англії, було б просто звичайною кавою з кексом, тут, у Брюгге, виявилося великими порціями смачних збитих вершків ї легенькими, як пух, тістечками.
— Перше ніж ми підемо звідси, я хочу виголосити промову, — урочисто мовила Керол. — Ось що я скажу: нам просто пощастило, що в нас такий чудовий шкіпер, котрий завжди знаходить вихід з будь-якої скрути.
— Браво! Браво! — закричав Майкл.
— Те ж саме я хотіла сказати і про нашого головного інженера, — вела далі Керол. — Адже це Майкл визначив, що у нас скінчився бензин.
— А ще ми маємо добрячого кухаря — це Джіл, — втрутився Майкл. — Добра, мила солонина!
— А який же чин у Керол? — спитала Джіл.
— Вона — пасажир.
— Е ні, — заперечив Пітер. — Вона… У кого будуть які пропозиції?
— Старший помічник капітана, — відповіла Джіл. — І тоді всі найважливіші посади у нас будуть розподілені.
У чудовому настрої діти йшли бруківкою до катера і невдовзі вже міцно спали на своїх койках. І лиш наступного ранку, тільки-но в шлюзі почало прокидатися життя, їх розбудило важке чахкання моторів на баржах. Свіжі й бадьорі, діти зійшли на палубу, і коли після сьомої години перша вервечка суден, що прямували течією вгору, повільно рушила у великий круглий шлюз, вони були готові зайняти серед них своє місце.
Подорож до Гента виявилася не дуже цікавою — миля за милею канал тягся через низовину, до того ж краєвид раз у раз затуляли високі насипні береги. Довго доводилося чекати, поки розведуть численні мости, а тому на околицю Гента прибули вже після полудня. Ліворуч вони побачили величезний міст, під ним, як показувала Пітерова карта, йшов бічний канал, який сполучався з судноплавним нижче шлюзу. Пітер повернув каналом і після кількох стоянок біля розвідних мостів вони підійшли до шлюзу з низькими кам'яними стінами. Поки чекали, коли спаде вода в шлюзі, Майкл із шланга на шлюзовій стіні наповнив цистерни водою, а Керол і Джіл скористалися нагодою, щоб купити хліб і масло в крамничках на набережній.