Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
У виданні вперше зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890—1937) — видатного українського вченого, поета і перекладача, чий творчий доробок, за словами Євгена Сверстюка, залишається монолітним і дорогоцінним уламком храму української культури.
Перейти на страницу:
І
Патриотическая малороссийская ода в 1812 году чрез Константина Пироцкого
1
Слава Богу, стало гарно,
Мов відлигло в животі,
Було дуже гірко, хмарно,
Як від диму на печі.
Ніякий було поганець,
Звідкільсь, кажуть, вистриганець
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Через царства, через панства,
Та й до нашого гетьманства
Аж в Москву прибіг сюда.
2
Кажуть, так[349] собі маленький,
Незавидненький[350] щенок,
Низький, смуглий і сухенький,
Та що ж то він чорту внук!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Він із біса ростом пес,
Ну да як то зажирає,
На ввесь світ рот роззявляє,
Мов би хоче з’їсти весь.
3
О, яке то зле вродилось,
Півсвіт внівець обернув,
Да іще не наситилось,
Ще й над нами замахнув.
Скільки Божого народу
Спік в огні, закинув в воду,
Скільки війська затопив,
Скільки царств уже ограбив
Срібла, золота загладив
Все голодний басурман.
4
Як в Московщину забрався,
Став був москалів ласкать,
Вільність панству обіщався,
Як схотять к йому пристать.
Думав так на шию скочить
І як дурнями ворочать,
Аж ба — хтів, да нельзя взять!
А зась, мурчій нехрищений![351]
Камінь з’їж, не хліб печений:
Хотіли[352] на тебе плювать!
5
Ніт то, москаля не здуриш.
Знаєм, що ти за таке:
Тут і баби не обманеш,
Давно чули про тебе.
Є в нас батько Цар найясніший,
Він для нас найпредобріший,
Ми божились для його
Кров до капельки пролити,
Коли треба боронити
Руського царя свого.
6
Далебі, мені аж чудно,
Як то став царем ся звать
Бунапарт, прокляте пудло[353].
Що воно, хотів я б знать.
От як цар у нас царює,
З давніх предків все панує, —
А то невість що таке!
Деся взявся Корсиканець,
Мабуть, з пекла висіканець,
Піди ж, зле [воно] яке!
7
Видно, він від чорта зліший,
Що так дуже зажира:
Срібло, злото що миліше,
Все до щенту . . . . . . . . . . .
Церкви Божі обдирає,
На конюшні повертає,
Ламле, палить образа.
Свого ж ничуть ми не чували…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
вернуться
349
Первісно в рукописі було: бак. Поправка так зроблена олівцем зверху.
вернуться
350
«Незавидненький» поправлено олівцем зам.: «і незавидний». До речі, поправка спадається з текстом О. І. Левицького (К. ст., 1886, І, стор. 191).
вернуться
351
Видиме спотворення тексту. В рукописові, опублікованому О. І. Левицьким:
Аж ба! Хтів, та нельзя взять! А зась, мурий, нехрещений!вернуться
352
Очевидно, зам. хтіли (К. ст., 1886, І, стор. 191).
вернуться
353
Пудло — «зверообразная нечесанная голова» (пояснення автора, П. Данилевського).
Перейти на страницу: